| Опубліковано: Субота 4. червня , 2005 |
|
Внаслідок не глибокого вивчення Фа я під впливом репресій, що почалися 20 липня 1999 р., координувала зі злом. Пізніше, завдяки вивченню Фа, я усвідомила, що не треба сприяти злу, що треба праведно підтверджувати Дафа. Я спілкувалася з практикуючими зі свого села й сусідніх сіл, але не очікувала, що сільська влада видасть нас. Міліціонери схопили нас. Коли нас привезли в міліцію, я праведно сказала їм: «Фалунь Дафа - гарний! Я буду продовжувати самовдосконалюватись, і від усього, що раніше написала, відмовляюся». Вони стали лякати мене й сказали, що перестануть видавати моєму чоловікові зарплату. Я твердо сказала їм: «Фалунь Дафа несе добро. Ніщо не зможе похитнути моє серце». Я роз'яснила їм правду. Вони записали мої слова й показали мені, сказавши, що я повинна підписатися після того, як перевірю їх. У той час було спекотно. Раптом увірвався один високий міліціонер з ножем у руках, весь червоний від гніву. Він безумно махав перед нами ножем і кричав: «Хто сміє займатися Фалуньгун, того я вб'ю!» Ми були дуже спокійними й зовсім не боялися його. Через якийсь час він раптом став покірним, як дитина, що зробила помилку. Сівши перед нами, він став розпитувати про Фалуньгун, сказав, що п'ята вправа дуже гарна. Я відповіла, що всі вправи Фалуньгун гарні.
Через те, що в той час у мене не було глибокого усвідомлення Закону, я тільки знала, що твердо вірю в Закон, а не роз'ясняла йому правду. Увечері нас помістили в одній маленькій задушливій кімнаті. Міліціонери сиділи у великій кімнаті з вентиляцією й були в шортах, але їм однаково було дуже спекотно. А ми почували, що час від часу вітерець дув на нас, і нам зовсім не було жарко. Ми в кімнаті займалися вправами. Удень вони веліли нам вимити вікна, але я сказала практикуючим: «Ми прийшли не для того, щоб працювати на них». Коли вони били одного практикуючого, я відразу припинила їхні дії, сказавши: «Не можна бити людей. Чому ви, як захисники закону, порушуєте закони?» Вони відразу починали виправдуватися, що нібито не били людину й перестали це робити.
Наступного дня я відмовилася від їхньої їжі й води, відмовилася прибирати. Через два дні вони звільнили мене. Я сказала, що якщо вже звільняти, то треба нас усіх звільняти, інакше я не піду додому. Вони викликали начальника мого чоловіка, що сказав мені: «Скоріше зізнайся в помилках і відразу можеш іти додому». Але я сказала: «Ми не помиляємося, вони помиляються, їм треба вибачитися перед нами». Начальник мого чоловіка сказав мені, що мені треба подумати про роботу чоловіка, тому що він завідувач. Після того, як мене заарештували цього разу, він не приходив на побачення й сказав, що розстається із мною. Я чітко розуміла, що це була перевірка, чи зможу я залишити славу, вигоди, почуття. Я глибоко знаю, що самовдосконалення - серйозна справа, і необхідно бути старанним. Коли начальник мого чоловіка побачив, що не зміг умовити мене, він пішов. Міліціонери ще сильніше розхвилювалися, пошепки переговорюючись: «Що ж робити, вона не йде?» Я побачила, що чоловік із сільради розхвилювався, ходив туди-сюди. Підійшла одна людина й сказала мені: «Ти йди». Я заперечила: «Якщо не звільните всіх, то я не піду». Вони викликали моїх родичів, щоб вони принесли мені їжі, але я відмовилася їсти. У цей час практикуюча вмовляла мене йти додому. Через кілька днів колега мого чоловіка забрав мене, і в такий спосіб я праведно пішла додому.
Коли я приїхала додому, то застала там мою маму. Чоловік наполягав на розлученні. Моя мама, плачучи, устала на коліна й просила мого чоловіка, щоб він не робив цього. Мій тато недавно вмер, і в мами не було доходів. На душі в мене було дуже важко, начебто мене різали. Але я чітко знала, що я - практикуюча: «Мама, не треба так, ти не турбуйся, у мене є руки, я все можу робити й не боюся страждань». Мама, плачучи, тягла мене, щоб я разом з нею впала на коліна, щоб я добре просила чоловіка. Я праведно сказала: «Мама, хіба бути гарним - це погано? Вони помилилися. Тобі не треба так робити». Побачивши це, чоловік ляснув дверима й пішов. Мамі довелося взяти мене із собою, і ми пішли до неї. Я ночувала в мами. Наступного дня ранком мама пішла купувати продукти.
Мій чоловік зустрів її й запитав, чи їла я чи ні, він сказав, що він у другій половині дня забере мене додому. Я повернулася до себе додому. Чоловік нічого не говорив, і ми почали жити так же дружньо, як раніше.
З тих пір моя мама також устала на шлях самовдосконалення. Мій чоловік почав активно роз'ясняти правду, сказав, що він обов'язково буде самовдосконалюватись по Фалунь Дафа!
Версія китайською на: http://minghui.ca/mh/articles/2005/5/28/102811.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.