| Опубліковано: Четвер 22. вересня , 2005 |
|
Нижче описана історія 16-літнього хлопчика, проникливе бажання якого - бути знову разом з його батьками. Оскільки батьки Сяо Лея (Xiao Lei) практикують Фалуньгун, китайські поліцейські неодноразово заарештовували їх і кидали у в'язницю, де вони були піддані багатьом видам жахливих катувань. Батьків Сяо Лея відняли в нього, коли йому було одинадцять років.
Мене звуть Сяо Лей. Я живу першій секції будинку №2, району Веньмяо (Wenmiao), міста Гайфен (Kaifeng), провінції Хенань (Henan) у Китаї. Ім'я мого батька - У Гуанчен (Wu Guangcheng). Він раніше працював секретарем у компанії із продажу нерухомого майна в місті Гайфен. Ім'я моєї матері - Ван Депін (Wang Deping). Вона раніше працювала начальником Бюро по обслуговуванню шосе міста Гайфен.
Моїх батьків раніше турбували різні хвороби. Мій батько страждав від цирозу печінки і його часто клали в лікарню. Щороку медичні витрати перевищували 10 000 юанів. У моєї матері були камені в обох нирках, і вона повинна була приймати ліки щодня. У липні 1997 року, незабаром після того, як вони почали практикувати Фалуньгун, їхні хвороби зникли, і їхнє здоров'я відновилося. Їхні лікарі були вражені таким дивним поліпшенням здоров'я. Але наша мирна й щаслива родина була зруйнована, після того як Цзян Цземінь (Jiang Zemin) заборонив Фалуньгун у липні 1999 року.
Одного разу ввечері в листопаді 2000 року керівники з місця роботи моєї матері приїхали до нас додому й намагалися примусити її подати заяву про звільнення з роботи. Я був присутній і все це бачив. У той час мені було тільки одинадцять років, і я не міг зрозуміти, чому вони це робили з моєю мамою. Через кілька днів, моя мати поїхала в Пекін і спробувала звернутися в державне бюро апеляцій із приводу цієї несправедливості. Однак, поліція відмовила їй у її конституційному праві звертатися до органів влади й посадила її під арешт у Фенжуньський (Fengrun) Центр затримки в Даншані (Tangshan), провінції Хебей (Hebei). Через місяць її перевели назад у Гайфен і без суду присудили до трьох років у жіночому примусовому Трудовому таборі Шибаліхе (Shibalihe) у Чженчжоу (Zhengzhou), провінції Хенань (Henan). Коли начальники з місця роботи моєї матері поїхали в Даншань, щоб перевезти її назад у Гайфен, вони украли все до останнього цента з банківського рахунку моєї матері, загальною сумою в 5 310 юанів, під виглядом компенсації їхніх дорожніх витрат. Пізніше, мій батько неодноразово вимагав, щоб вони повернули гроші, які вони украли з банківського рахунку моєї матері, але вони повернули тільки 1 300 юанів.
В 2000 році мій батько був звільнений з роботи, тому що він відмовився кинути практикувати Фалуньгун. Однак, мій батько продовжував своє вдосконалення по Фалуньгун. Пізніше, місцева поліція викрала його й помістила у тюрму в Центрі ув’язнення в місті Гайфен на кілька місяців, тому що він роз'ясняв людям правду про Фалуньгун. У грудні 2000 року мій батько поїхав у Пекін і намагався апелювати в захист Фалуньгун, але пекінська поліція заарештувала його й по-звірячому побила. Поліція неодноразово прищемляла дверима пальці мого батька й від цього в нього зійшли всі нігті. Пізніше він був присуджений до двох років у примусовому Трудовому таборі міста Гайфен без усякого суду й слідства. Таким чином у мене були відняті обоє мої батьки. Мене залишили самого вдома без моїх батьків. Мої сусіди уникали говорити із мною, бо боялися можливості того, що їх зроблять "винними" у спілкуванні з моєю родиною.
У січні 2003 року мій батько був звільнений і ми нарешті були разом. Я й не думав, що всього лише через два місяці поліцейські з місцевої ділянки вулиці Бейшудянь (Beishudian) прийдуть і заберуть мого батька знову. Спочатку вони помістили його в Центр затримки в місті Гайфен. Потім вони довільно присудили його до одного року в примусовому Трудовому таборі міста Гайфен без суду. Мене знову залишили на самоті без моїх батьків.
Щодня я нетерпляче очікував повернення моїх батьків додому. Я знаю, що мої батьки - кращі у світі люди, але вони були піддані жорстоким катуванням. Я так мріяв про любов і турботу моїх батьків, але це були тільки мрії.
У серпні 2003 року, моя мати була нарешті звільнена, але я міг ледь повірити своїм очам, коли я побачив її. Очі моєї матері були глибоко запалими, і вона втратила так багато ваги, що на ній були тільки шкіра й кістки. Вона не могла навіть йти самостійно. Вона важила приблизно 69 кг до того, як була поміщена у в'язницю, але тепер вона важила тільки 39 кг. Ця жінка була дійсно моєю матір'ю? Я був настільки вражений, що не міг говорити протягом довгого часу.
Однак, я був дуже щасливий тим, що я був разом з моєю матір'ю. Після деякого часу моя мати нарешті поправилася. Однак, ми не мали ніякого прибутку. Моя мати пішла в її колишню організацію де вона працювала й попросила, щоб вони відновили її, але їй відмовили, тому що вона відмовилася відректися від віри у Фалуньгун у писемній формі. У моєї матері не було ніякого вибору, крім як знайти фізичну роботу незважаючи на те, що її вага усе ще була значно нижче норми, і вона була дуже слабкою. Вона взяла ще й другу роботу й продавала хліб і булочки на вулиці. Хоча моїй мамі було важко заробляти на життя щоб прокормити нас, ми були раді тому, що могли жити один з одним. В той же час, моя мати і я нетерпляче очікували повернення мого батька й моменту, коли вся родина зможе возз'єднатися знову.
Але моя маленька надія була незабаром знищена. У лютому 2004 року поліцейські з ділянки вулиці Бейшудянь відділення поліції Лунтин (Longting) заарештували мою матір в нашому будинку. Вони ввірвалися в наш будинок і перевернули все догори. Вони навіть зламали сталеві двері для захисту від злодіїв. Вони довільно присудили мою матір ще до двох років у жіночому примусовому Трудовому таборі Шибаліхе (Shibalihe) у Чженчжоу. Моє серце було розбито. Моїх батьків неодноразово віднімали в мене й кидали в руки катів з пекла. Минуло вже шість довгих років. Коли ж мої батьки і я зможемо знову бути разом?
У березні 2004 року, незабаром після того, як моя мати була насильно відведена від мене, мій батько був нарешті звільнений. Дивлячись на висохлу фігуру мого батька й передчасно постаріле обличчя, я відразу ж зрозумів, що мій батько, мабуть, переніс багато катувань.
Я дорожив дорогоцінним часом, що я проводив з моїм батьком, і ми нетерпляче очікували возз'єднання з моєю матір'ю. Але кілька днів назад мій батько зник! Коли я прийшов додому, я помітив ознаки злому й крадіжки. Я був у паніці й намагався знайти відомості про місцезнаходження мого батька, але ніхто не міг допомогти мені. Нарешті я почув, що Бюро Громадської Безпеки міста Гайфен заарештувало мого батька й тримає його в Центрі затримки в місті Гайфен. Я пішов туди й спробував знайти його, але вони нічого мені не сказали. Де мій батько? Що трапилося з ним? Ніхто нічого мені не сказав.
Чому ці жахливі трагедії трапилися з моєю родиною? Мою мати запроторили до в'язниці вдруге, і мій батько зник. Я постійно живу без допомоги й в страху та тривозі щодня. В такому ранньому віці, я вже зазнав нестерпні страждання та біль, які навіть не можна уявити. Я бачив чесність, доброту й терпіння в моїх батьках. Мої батьки хочуть тільки практикувати Фалуньгун і додержуватися принципів вдосконалювання по Фалуньгун Істина-Доброта-Терпіння, щоб ставати кращими людьми, але вони неодноразово піддаються ув'язненню й катуванням. Чому китайський комуністичний режим повинен так поводитися з ними?
І тому я переконливо прошу всіх в усьому світі допомогти припинити це безглузде переслідування й допомогти повернути моїх батьків!
Додаток: Короткий огляд переслідування проти пана й пані У Гуанчжен
Пану У Гуанчжен 45 років. Його домашня адреса - No. 5, перша секція, будинок No. 2, Веньмяо, місто Гайфен, провінція Хенань, Китай.
В 2000 році місцева поліція в місті Гайфен, провінції Хенань заарештувала пана У і тримала його кілька місяців ув'язненим в Центрі затримки в місті Гайфен, тому що він роз'ясняв людям правду про Фалуньгун. Наприкінці 2000 року пан У поїхав в Пекін апелювати у захист Фалуньгун, але він був незаконно арештований і все скінчилося тим, що він був ув'язнений у примусовому трудовому таборі міста Гайфен протягом двох років. Він був звільнений у січні 2003 року, але його знову незаконно заарештували в березні 2003 року й відправили в примусовий Трудовий табір у місті Гайфен ще на рік. Його випустили в лютому 2004 року. Між 8-им і 9-им липня 2005 року поліція заарештувала пана У і деяких інших практикуючих Фалуньгун.
Підтверджено, що практикуючий Фалуньгун пан Лі Чженьїн (Li Zhenying) перебуває зараз ув'язненим в готелі Сіньхуа (Xinhua), що знаходиться напроти Народної Лікарні в місті Гайфен. Однак, місцезнаходження пана У Гуанчжен вимагає подальшого з'ясування.
Пані Ван Дебін, дружині пана У Гуанчжен 44 роки. В 2000 році вона поїхала в Пекін, щоб апелювати у захист Фалуньгун і в результаті була затримана й відправлена у Фенжуньський Центр затримки в Даншані, провінції Хебей. Її перевели в жіночий примусовий Трудовий табір №1 (примусовий Трудовий табір Шибаліхе) у провінції Хенань в 2000 році, і вона перебувала там у в’язниці протягом трьох років. У серпні 2003 року вона була звільнена. В 2004 році вона була арештована знову за роз'яснення правди про Фалуньгун місцевим жителям. У березні 2004 року поліція заарештувала її знову й присудила до двох років у жіночому примусовому трудовому таборі Шибаліхе.
Версія англійською: http://minghui.ca/mh/articles/2005/8/12/108210.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.