| Опубліковано: Середа 12. жовтня , 2005 |
|
Юшуань (Youshuan)
1. Катастрофа.
В 1980-х роках з нашою щасливою родиною, що складається із чотирьох чоловік, відбулася катастрофа. Я був здоровою 29-літньою людиною. Одного разу, зненацька й без пояснень, я перестав говорити. Незалежно від того, хто мені ставив запитання, я не міг відповідати. Навіть якщо собака з'їдав їжу з нашого столу, я не міг реагувати. Коли мухи й комарі сідали на моє обличчя, я їх не відчував. Я був сонним цілий день і, здавалося, був нерухомий. Після прийняття їжі я нерухомо лежав на ліжку. Я перебував у такому стані протягом трьох років і трьох місяців, у цей час я не пив ніякої води або рідини. Моя родина всюди возила мене в пошуках лікування. Це коштувало багато грошей, які їм доводилося займати в інших. Однак, ніхто не міг зрозуміти, що із мною відбувалося, тим більше, не могли знайти засіб для лікування. Одного разу, без усякої очевидної причини, я раптово видужав.
Страшна хвороба прийшла й пішла; це було загадкою. Ще більш дивним було те, що періодично відбувалися повторення. Три роки я був здоровий, три роки я був хворий. Хвороба верталася три рази, і я страждав протягом дев'яти років і дев'яти місяців. Катастрофи приходили одна за іншою. Вдруге, коли я занедужав, я страждав від сильних болів у шлунку. Було так боляче, що я качався й не міг стримати стогонів. Члени моєї родини й сусід відвезли мене в лікарню, але лікарі не змогли поставити мені діагноз. Мене госпіталізували для спостереження. На п'ятий день вони зробили мені операцію шлунка, але лікарі усе ще не могли з'ясувати, що зі мною трапилося. Вони ще двічі оперували мене в лікарні. Мене лікували від прориву й дуоденальної виразки. Я непритомнів під час операцій. Зрештою, прийшов день, коли моя родина почала планувати мої похорони.
Після операцій всередині мого тіла залишилися три 6-дюймові довгі рани. Я жив на внутрішньовенних вливаннях і не міг їсти. Пройшло півмісяця, але мої хірургічні рани навіть не почали гоїтися. Мої кишки були видні крізь рани. Шкіра на моєму животі була вся в синцях. Рани кровоточили й гноїлися. Щоб стримувати кров і гній, щоб не бруднити ліжко, до мого живота був прив'язаний поясом товстий шар паперу. Папір міняли п'ятнадцять або шістнадцять разів у день. З початку мого надходження в лікарню три місяці назад, я нічого не їв і не пив. Мені здавалося, що мій рот був деформований. Мій язик був такий же твердий, як шматок дерева, і я не міг вільно рухати ім. Я був дуже слабкий і не міг перевернутися на ліжку без сторонньої допомоги. На моїй спині були глибокі виразки. Моя вага знизилася із 143-х до 66-ти фунтів. Люди, яких я знав, більше не впізнавали мене.
Щоб годувати мене й прискорити моє одужання, лікарі проробили отвір у моїй дванадцятипалій кишці, щоб вливати в мене суміші з молока й варених яєць, але мій стан не поліпшувався. Знову наступила весна. Всі мої рідні брати повинні були поїхати додому, щоб саджати зернові культури на полях. Я витратив 6000 юанів, які зайняв, протягом чотирьох місяців, але мої рани не гоїлися. Я не міг більше дозволити собі залишатися в лікарні, тому я повернувся додому.
Вдома було ще гірше. У нас не було грошей і їжі. Як ми виживемо? Моя дружина продала все з будинку, щоб підтримати мене. Я не міг їсти нічого грубого. Я міг переварювати тільки дрібно перемелені зерна (пшеничне борошно й рис). У ті дні кількість зерна була обмежена. Кожній людині виділялося приблизно 9 фунтів дрібно перемеленого зерна й 3.5 унції соєвого масла. Ті, хто працювали або були студентами, могли одержати 35 фунтів зерна. Ті, хто не мав роботи, одержували тільки 31 фунт на місяць. Дітям виділялося набагато менше. Для моєї дружини й двох дітей це було дуже важко. Іноді в нас не було зерна, і вони повинні були їсти картоплю. Ще важче було моїй дружині працювати на голодний шлунок. У моїх дітей не було навіть фруктового морозива. Одного разу під час змагання з бігу, мій син став переможцем по школі. Раптово, він не зміг більше бігати. Його викладач запитав, чи їв він. Він сказав викладачеві, що їв трохи картоплі. Викладач був засмучений і розповів іншим колегам про ситуацію в нашій родині. Всі вони співчували нам. У ті дні не було заможних, але студенти й викладачі пожертвували більше 200 юанів і віз, повний зерна, щоб допомогти нам. Я страждав від хвороби й не міг говорити. Я був настільки вдячний, що не міг би нічого сказати, якби навіть хотів. Я ненавидів себе. Через хворобу я не міг працювати. Це довело мою родину до такого стану й принесло таку неприємність учням і викладачам. Вони повинні були заощаджувати свої гроші й зерно, щоб допомогти нам. Я дійсно почував себе дуже погано.
2. Народжений заново.
У той час, коли я почував, що в мене не залишилося ніякої надії, мені повезло одержати Закон. Одного разу у вересні 1998 року моя дружина дала мені книгу за назвою "Китайський Фалуньгун". Спочатку я не міг прочитати ні слова, але пізніше я дуже старався й зміг ясно побачити слова. Це було так дивно. Слова ставали більше. Я відчув себе так комфортно й мені подобалося її читати. Я продовжував читати наступного дня й закінчив її на третій день. Пізніше я прочитав її ще два рази. Я на очах ставав іншою людиною. Я почував себе дуже легким і енергійним. Я не хотів більше лежати в ліжку. Я міг робити роботу з будинку й не почував утоми. Пізніше, я прочитав всі книги Дафа й дуже змінився. Я міг виконувати вправи під музику. Одного разу моя дружина прочитала мені статтю Вчителя "Середовище" (Суть старанного вдосконалення) :
"Шляхетна поведінка учнів Великого Закону, встановлена в цьому середовищі, - включаючи кожне їхнє слово й кожний їхній вчинок, - дозволяють людям усвідомити їхні власні недоліки й виявити їхні вади, можуть торкнути серця людей, позитивно вплинути на їхню поведінку й сприяти більш швидкому їхньому підвищенню. Тому нові учні або учні, що самостійно вивчають Закон, неодмінно повинні приходити на пункти занять, щоб виконувати вправи" (не офіційний переклад).
Я думав, навіть якщо я не можу говорити, я - послідовник Вчителя. Я повинен слухати Вчителя і йти на ділянку практики, щоб займатися. Таким чином, моя дружина і я пішли на ділянку практики, щоб вивчати Закон і виконувати вправи. Навколишнє середовище на ділянці практики було дуже спокійним й мирним. Я ніколи не почував себе таким щасливим.
Кожний читав один параграф Закону. Коли прийшла моя черга, всі практикуючі підтримували мене, щоб я зробив спробу читати вголос. Я був схвильований і дуже хотів читати голосно вголос Закон Вчителя! У цей момент я відчув, як теплий потік енергії заповнив моє тіло. Щось вийшло з мого горла. Я кашлянув три рази й зміг зробити звук! Раптово сльози потекли з моїх очей. Я читав Закон, і в той же час плакав. У своєму серці я повторював: "Вчитель!" Тридцять або сорок практикуючих засвідчили це. Нас всіх торкнулась велич Фалунь Дафа й милосердя Вчителя. Ми всі плакали. Нам було так радісно в оточенні безмежного милосердя Вчителя.
Після вивчення Закону ми виконували вправи. Я медитував зі схрещеними ногами протягом 80 хвилин. Наступного дня я зміг сидіти в позі споглядання протягом півтори години. Все це було проявом величі Фалунь Дафа в моєму тілі. Дафа дав мені друге життя й дав надію нашій нещасній родині.
Після початку переслідування 20-го липня 1999 року ніщо не могло похитнути мою віру у Фалунь Дафа, навіть перед обличчям звірячого переслідування. Я одержав користь від Дафа, і я знаю про що говорю. Я свідчу про велич Дафа. Як можна обмовляти на такий великий Закон?
3. Захистити Дафа.
Я той, хто був врятований Дафа, я хочу роз'ясняти правду про Фалунь Дафа й закликати до справедливості для Фалунь Дафа. У серпні 2000 року я переборов всі труднощі й зміг поїхати в Пекін апелювати в захист Фалунь Дафа. Я хотів сказати: "Фалунь Дафа - праведний шлях, відновіть репутацію мого Вчителя, дозвольте публікацію книг Дафа й беззастережно звільніть всіх ув'язнених практикуючих Фалуньгун!"
Поліцейський на площі Тяньаньмень (Tiananmen) запитав мене, чому я знаходжуся тут. Я сказав йому, що приїхав, щоб апелювати в захист Фалуньгун. Я сказав йому, що Фалунь Дафа - праведний Закон, поділившись із ним моїм особистим досвідом. Урядовець посадив мене у фургон і відправив назад у моє рідне місто. Я перебував у в’язниці протягом 25 днів. Я використовував свій особистий досвід, докладно розповівши охоронцям і злочинцям, що Фалунь Дафа - праведний Закон. За допомогою мого роз'яснення, всі вони знають правду. Один з ув'язнених сказав: "Я хочу вивчати Дафа", він став гарною людиною після того, як вийшов з в'язниці.
4. Роз'ясняючи правду про Фалунь Дафа.
Моя робота - поставляти товари. Я щодня зустрічаю багато людей. Я використовую цю можливість, щоб роз'ясняти правду про Фалунь Дафа. Деякий час я їздив на триколісному велосипеді в сільську місцевість, щоб поставляти туди товари. Я не почував стомлення навіть після поїздки на відстань в 47 миль в один бік. Всі мої співробітники говорять, що практикуючі Фалуньгун - дуже здорові й гарні люди.
Одного разу я носив мішки з піском на шостий поверх. Мені знадобилось менше півгодини, щоб підняти вісім мішків з піском, кожний з яких важить 110 фунтів (1 фунт дорівнює ~ 454 гр). Клієнт був дуже здивований і сказав: "Ви такий худий. Як Ви можете робити це?" Я сказав: "Я - практикуючий Фалуньгун". Я розповів йому про своє здоров'я до того, як я почав практикувати, і показав йому шрами від моїх операцій. Я розповів йому, як продав будинок, щоб вилікувати свою хворобу, але це не допомогло. Тоді я розповів йому, як до мене прийшло видужання після того, як я протягом місяця вивчав Фалуньгун. Фалуньгун дав мені друге життя. Він сказав, що Фалуньгун дійсно дивна практика. Я роз'яснив йому правду й сказав, щоб він пам'ятав, що Фалунь Дафа - праведний Закон. Він з радістю прийняв мої слова.
Я виконав роботу для одного урядовця з місцевої прокуратури. Він був дуже задоволений моєю роботою. Після того, як він довідався, що я практикую Фалуньгун, він сказав, що із цього часу буде наймати на роботу практикуючих Фалуньгун і що практикуючі Фалуньгун - гарні люди.
У мене ніколи не виникають конфлікти на роботі. Я беру найважчу й саму брудну роботу.
Я ніколи не звертаю уваги на те, скільки клієнти мені платять, а іноді я працюю безкоштовно. Я пам'ятаю вимогу Вчителя про те, що ми повинні бути гарними людьми, незалежно від того, де ми знаходимося.
Я - учень Фалунь Дафа. Я повинен демонструвати обличчя учня Фалунь Дафа й нести правду про Фалуньгун скрізь, куди б я не йшов. Були часи, коли я не був старанний і спіткнувся на дорозі самовдосконалення. Коли це трапляється, я більше вивчаю Закон і безупинно виправляю себе. Я захищаю Закон, використовуючи свої слова й дії. Я буду продовжувати із успіхом іти по дорозі самовдосконалення, що обрав для нас Вчитель.
Версія китайською: http://minghui.ca/mh/articles/2005/8/29/109371.html
Версія російською: http://www.ru.clearharmony.net/articles/200509/1250.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.