| Опубліковано: Понеділок 20. лютого , 2006 |
|
Практикуючий з Фінляндії
Весною 2005 року ми зв'язалися з декількома бібліотеками в Лапландії і домовилися про проведення у них фотовиставки Фалунь Дафа. Декілька бібліотек зацікавилися в проведенні у них фотовиставки навесні або влітку. Багато бібліотек вже знали про Фалуньгун, а ті, хто не знав, були зацікавлені в проведенні фотовиставки, щоб дізнатися більше.
 |
  |   |
Через великий інтерес людей, ми продовжували проводити фотовиставки восени. На цей раз ми відправилися в Куусамо, щоб провести фотовиставку там.
Я якраз розкладала інформаційні матеріали про переслідування Фалуньгун на столі, коли відчула, що за нами хтось спостерігав. Коли я повернулася, то побачила двох дівчат, які спостерігали, як мій чоловік розвішує фотографії. Я запитала, чи говорять вони фінською мовою? Старша виразно сказала, «Так». Вони продовжували дивитися на картини і одна з них запитала: «Про що ці фотографії?». Я почала їй розповідати про Фалуньгун. Вона дивилася на картини, і її карі очі блищали, вона сказала: «Я хочу більше дізнатися про це». Вони отримала інформацію про Фалуньгун, а також адреси вебсайтів. Дівчата народилися у Кореї, але вже декілька років жили в Куусамо. Вони пішли з щасливими усмішками на обличчі. Виставка проходила два тижні, і за цей час багато відвідувачів залишили свої імена в книзі відгуків.
17 вересня ми відправилися на наступний пункт призначення, Муоніо. Це місто розташоване недалеко від кордону зі Швецією, і на 200 кілометрів віддалене від кордону з Норвегією.
Бібліотека в Муоніо виявилася звичайним дерев'яним будинком. Виставка виглядала на стінах просто чудово. Бібліотекар надала нам велику підтримку – з її допомогою про виставку дізналася газета Коїлліс-лаппі. Проте вони не змогли приїхати в Муоніо і взяти інтерв'ю через дуже великі відстані в Лапландії. Але натомість вони узяли у нас інтерв'ю по телефону, та з цього матеріалу надрукували статтю.
  |   |
Наступною зупинкою фотовиставки стало місто Пелосенніємі. У брошурі для туристів жителі написали, що гора Піхатунтурі, є дверима до Лапландії. Тут час сповільнюється, краса природи відкриває серце людини, стародавні гори торкають найглибинніші частинки, і давно забуті історії знову оживають.
Бібліотека знаходилася в тій же будівлі, що і школа. Фалуньгун був тепло зустрінутий у цьому маленькому привітному містечку.
Перш ніж ми тільки почали вішати картини, відкрилися двері, і школярі юрбою пройшли повз нас в їдальню на другий сніданок. Деякі учні питали нас з цікавістю, що відбулося з людиною на фотографії, чому ці люди так страждають.
Одна маленька дівчинка запитала, «Що трапиться з тими людьми, які скоїли такі злочини. Їх посадять за це у в'язницю?» Маленька дівчинка дізналася, що всі люди, які скоїли ці злочини, повинні понести покарання, зло повинно бути викрито, а винні будуть притягнені до правосуддя. Деякі учні обговорювали між собою фотографії, і було ясно, що вони мали хороше розуміння того, які історії стоять за цими картинами. Фотовиставка висіла там два тижні, і давала можливість ще більшому числу людей дізнатися правду. Через два тижні ми повернулися і провели невелику презентацію для тих, хто зацікавився і хотів практикувати Фалуньгун.
 |
  |   |
Між нашими подорожами ми іноді робили невеликі перерви, щоб відпочити і поїсти. Це була ще одна можливість, щоб поговорити з людьми, і розповісти про переслідування, яке продовжується зараз в Китаї. Ми зрозуміли, що все більше і більше людей розуміють, що переслідування в Китаї це погано, що воно порушує права людини. Практикуючі Фалуньгун не повинні піддаватися переслідуванню.
Версія російською: http://ru.clearharmony.net/articles/200602/1985.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.