| Опубліковано: Субота 15. квітня , 2006 |
|
Практикуюча Фалунь Дафа із провінції Сичуань
Це детальне повідомлення про катування, які я перенесла, як практикуюча Фалунь Дафа, протягом двох різних періодів арешту в жіночому примусовому трудовому таборі провінції Сичуань (Sichuan). Чжан Сяофан (Zhang Xiaofang), охоронниця в жіночому трудовому таборі, надягала на мене наручники, наносила удари по моїх полових органах і наказувала ув’язненим бити мене, поки я не непритомніла. Після цього ув’язнений топтав моє тіло ногами, наступаючи на мене й наносячи удари ногами по полових органах доти, поки нижня частина мого тіла не була покрита кров'ю. Охорона й ув'язнені змазували невідомим препаратом мої скроні й очі, викликаючи втрату пам'яті на строк більш, ніж шість місяців.
1. Арешт і катування за право роз'ясняти факти родичам.
12 грудня 2002 р. практикуюча пані Янь Цзунфан (Yan Zongfang) і я поїхали в моє рідне місто, щоб відвідати моїх батьків і інших родичів. Кілька родичів прийшли в будинок моїх батьків. Я поділилася з ними тим, яку велику користь я отримала, будучи практикуючою Фалуньгун і роздала їм матеріали з раз’ясненням правди. Удень син одного з моїх родичів пішов у школу, де його обшукали; викладач знайшов у нього небагато листівок і сповістив про це в поліцію. Наступного раноку місцева поліція незаконно заарештувала й відправила нас у відділення поліції. Вони забрали всі гроші, які були в нас, і допитали нас. Увечері нас затримала бригада державної безпеки окружного відділення поліції.
Поліцейські з бригади державної безпеки ізолювали нас від тих, хто був зовні й від інших затриманих, і допитали нас. Чжан Цивей (Zhang Qiwei), комісар поліції, Кун Юнь (Kong Yun), начальник бригади державної безпеки ображали й мучили нас, намагаючись змусити нас видати адресу, де видають листівки. Ми твердо відмовилися співробітничати з ними. Поліція погрожувала, залякувала й позбавляла нас сну, їжі й води всю ніч.
Наступного дня бригада державної безпеки відправила поліцейських Яна Цун (Yang Cong), Гоу Дуншена (Gou Dongsheng), Хоу Сянюя (Hou Xiangyu) і Хе (He) (прізвисько) зробити обшук на моєму місці проживання. Вони провели ретельний обшук у моїй квартирі. Вони створили великий безлад, завантажили піввантажівки моїми особистими речами й відвезли у відділення поліції. Удень нас відправили в Центр ув'язнення. У Центрі ув'язнення ми наполягали на вивченні Фа й виконанні вправ. Чжен Цзецюань (Zheng Zequan), заступник начальника відділення поліції, і інструктор по політичній частині Лі (Li) і Сунь Шулінь (Sun Shulin) били, стусали й проклинали нас. Лі використовував кийок, покритий сіткою, щоб бити нас, залишаючи численні великі забиті місця й рани на моєму тілі. Він проклинав мене, використовуючи непристойні слова. Хе Юнфу (He Yongfu), директор Центра ув'язнення, неодноразово бив і проклинав пані Янь Цзунфан (Yan Zongfang).
Кілька днів по-тому, начальник відділення поліції в моєму місті, Хоу Сянюй (Hou Xiangyu), привів групу поліцейських до моїх братів додому. Вони відправили двох моїх братів і мою племінницю з боку чоловіка в Центр ув'язнення й незаконно протримали їх протягом цілого дня й ночі. Їх позбавили сну й прикували наручниками до табуреток. Поліція вимагала 800 юанів від кожного з них, плюс 50 юанів у вигляді "рентної плати" протягом їхньої затримки. Тільки члени комуністичної партії могли вчинити таке свававілля, залучаючи, навіть самих віддалених родичів у судову справу.
Ми були ув'язнені у тюрму й піддані катуванням у Центрі ув'язнення протягом більше шести місяців. У червні нас відправили в жіночий примусовий трудовий табір провінції Сичуань (яку також також називають Наньмусі (Nanmusi), жіночий примусовий трудовий табір), де вони продовжували безжалісно мучити нас.
Я перенесла всі види катувань від рук Чжан Сяофан (Zhang Xiaofang), охоронниці в трудовому таборі. Я була позбавлена сну, права користування туалетом, права сидіти, або приймати душ. Протягом самих жарких літніх днів, я була змушена вставати о 5:00 і стояти на сонці до 3:30 наступного дня.
Мені дозволяли відпочити тільки між 3:30 і 5:00 щодня. Я була піддана цьому фізичному покаранню протягом декількох місяців, поки мої руки й ноги не заціпнули. Мої ноги набрякли й тильна сторона рук була деформована. Я не могла стояти й упала на землю; я повністю знепритомніла й мене відправили в лікарню для надання екстреної допомоги. Після того, як я прибула, у мене почалися сильніші головні болі. Я обмацала мою голову й чоло й виявила, що на моїй голові було кілька великих шишок, кожна розміром у яйце.
Чжан Сяофан (Zhang Xiaofang) також підбурювала декількох ув'язнених, включаючи Ху Гуйфу (Hu Guifu), Ван Ліцзюань (Wang Lijuan) і Чжан Чаоцюна (Zhang Chaoqiong), мучити й бити мене; всі мої зуби хиталися й один зламався. Вони зв'язали мене в позиції подвійного лотоса, і я перебуваюла в такому положенні протягом цілого дня й ночі; вони використовували тонку нитку, щоб дуже сильно стягти мої соски. Вони намагалися дуже сильно натягнути нитку. Біль був настільки жахливий, що викликав бажання вмерти. Я пройшла ці муки шість разів.
2. Я була арештована вдруге, мені вводили невідомий препарат, і я втратила пам'ять.
11 листопада 2003 р. я пішла в будинок Всекитайських зборів народних представників, у будівлю офісу нарад політкомітету й у житловий район окружного комітету КПК, щоб роздавати компакт-диски з роз'ясненням правди й листівки. Коли я роздала всі матеріали й верталася назад, чоловік середнього віку затримав мене й викликав поліцію; він повідомив поліції, що я роздавала листівки. Поліцейський автомобіль і група поліцейських прибули негайно. Вони відмовилися слухати мене, коли я роз'ясняла їм правду. Пізніше я зрозуміла, що чоловік середнього віку виявився заступником директора організаційного відділу окружного комітету КПК (комуністичної партії Китаю). Там, усередині житлового району КПК, поліцейські били й стусали мене ногами. Вони змусили мене зібрати матеріали, які я поклала на сходах, і відправили мене в бригаду державної безпеки поліцейського відділу. Поліція хотіла змусити мене видати імена інших людей, які роздавали листівки й місце виготовлення листівок. Я відмовилася співробітничати з ними. Юе Ган (Yue Gang), заступник керівника бригади державної безпеки, разом з інструктором з політчасті Хуаном (Huang) і іншими поліцейськими, наносили мені ляпаси й били мене ногами. Я впала на підлогу, не в силах устояти на ногах.
Ке Даці (Ke Daqi), начальник місцевого «Офісу 610», проклинав мене. Поліцейський, Чжан Цівей (Zhang Qiwei), ображав мене нецензурними словами. Вони не могли отримати від мене ніякої інформації, навіть при тому, що вони загрожували, залякували й піддобрювали мене «ціпком і пряником».
Вони відправили мене в Центр ув'язнення. Тут моє обличчя дуже сильно розпухнуло в результаті декількох побиттів. Наступного дня, відділення поліції направило злого й підлого поліцейського на ім'я Ян Цун (Yang Cong), щоб допитати мене. Я просто роз'ясняла йому правду під час допиту.
Я була засуджена до двох років примусових робіт. 9 квітня 2004 р. я була ув'язнена у тюрму, у жіночий Трудовий табір провінції Сичуань вдруге, і направлена в сьому, саму порочну бригаду. Я зустрілася з охоронницею, Чжан Сяофан, знову. Вона посміхалася заученою посмішкою, але жахливо проклинала мене й конфіскувала 700 юанів, всі гроші, які в мене були з собою. Вона надягла на мене наручники й наносила мені удари по обличчю й полових органах. Вона наказала іншим ув'язненим бити мене доти, поки я не знепритомнію. Вони топтали ногами мої руки й зламали всі мої пальці. Охоронці змусили ув'язнених топтати мене ногами по всьому тілу й наносити удари по полових органах, поки вся нижня частина мого тіла не була покрита кров'ю. Я була дуже серйозно поранена, і в мене не вистачило сил піднятися.
Чжан Сяофан наказала ув'язненим підняти мене й тримати стоячи, у цей час вона нанесла невідомий препарат на мої скроні й очі. Майже відразу в мене відбулося потьмарення свідомості, і я втратила пам'ять. Я не усвідомлювала, що робила навіть тоді, коли їла, спала або виконувала роботу. Я не могла нічого згадати. Чжан створила групу з п'ятьох ув'язнених, щоб спостерігати за мною по-черзі з ранку до ночі. Мені заборонили спати. Коли я сідала навпочіпки, мене змушували сидіти навпочіпках на моїх кінчиках пальців у положенні балерини. Коли я намагалася переміститися в інше положення, вони поміщали табурет на мої ноги, і один з них сідав на нього, глибоко врізаючись у мої стегна. Навіть кістки були видні. Мої ноги рясно кровоточили. Вони намагалися змусити мене оббрехати Майстра й Дафа, але я відмовилася.
Ув'язнені, Ден Цінь (Deng Qin) і Лю Лі (Liu Li), з міста Наньчун (Nanchong) мучили мене більше, ніж інші ув'язнені.
У мене була втрата пам'яті протягом шести місяців. У жовтні сьома й восьма бригади були об'єднані, і ситуація трохи покращилася. За допомогою практикуючих і, завдяки турботі Майстра, моя пам'ять поступово, з великим зусиллям, була відновлена.
Номери телефонів злочинців:
Область Сичуань, Наньмуси жіночий трудовий табір:
Факс: 86-832-5212057.
Поштовий індекс: 641200.
Адреса: Наньмуси, місто Гунмінь (Gongmin), область Цзичжун (Zizhong).
Телефон: 86-832-521205l, 86-832-5212052.
Директор: Ван Баоцзюнь (Wang Baojun): 86-832-5212189 (офіс).
Головний офіс: 86-832-5212057.
Версія російською: http://www.ru.clearharmony.net/articles/200603/2211.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.