| Опубліковано: Середа 26. квітня , 2006 |
|
Редактор «Великої Епохи» Стефен Грегорі ( Stephen Gregory)
Коли б Ванцин Хуан (Wanqing Huang) не йшов по вулицях Нью-Йорка, бачивши плакати з рекламою «Виставка:Тіла», він думає про свого молодшого брата Сьон Хуана (Xiong Huang).
Ванцин останній раз розмовляв з Сьоном 19-го квітня 2003 року. Сьон знаходився в Шанхаї, де, як він відчував, міліція стежила за ним. Він знав, що він повинен терміново виїхати, інакше буде арештований, і тому він планував виїхати наступного дня. Він обіцяв подзвонити Ванцину як тільки прибуде на нове місце. Більше від нього не було ніяких дзвінків.
Ванцин шукає свого брата до теперішнього часу.
Сьон завжди був дуже доброю людиною. Ванцин згадує, що коли Сьон був дитиною, одного разу він пішов з їх бабусею в продуктовий магазин. По дорозі назад додому Сьон так сильно скаржився на те, що бабуся торгувалася з селянином, у якого купувала овочі, що вона була змушена повернутися з маленьким Сьоном і заплатити більше.
Як і Ванцин, Сьон почав займатися Фалуньгун в 1996 році. У 1997 році Ванцин виїхав в США, щоб отримати свій докторський ступінь, а Сьон залишився в Китаї.
У липні 1999 року колишній лідер Китаю, Цзян Цземінь, заборонив мирну медитативну практику Фалуньгун. У лютому 2000 року Сьон був відправлений до трудового табору.
Після півтора роки, які Сьон провів в трудовому таборі, міліція продовжувала постійно турбувати його. Він відмовлявся перестати практикувати Фалуньгун і весь час знаходився під загрозою бути заарештованим знову.
Він почав їздити з місця на місце по Китаю. Куди б він не приїжджав, він не залишався на одному місці довго. Міліція продовжувала вистежувати його, але Сьон вислизав від них, це тривало до того вечора, коли він зробив свій останній дзвінок з Шанхаю.
З того часу Ванцин не отримував ніяких вістей про місцезнаходження свого брата. Тут, в США, він звертається до громадськості за допомогою. Раніше він проживав в штаті Джорджия, і там конгресмен США Джон Лінднер (John Lindner) і сенатор Зелл Міллер (Zell Miller) написали лист в Посольство США в Пекіні. Після цього Посольство запитало інформацію у Міністерства закордонних справ Китаю. Не було ніякої відповіді.
Ванцин найняв адвоката з прав людини, пана Го Гуотіна (Guo Guoting), щоб знайти свого брата. Го спробував дізнатися у міліції Шанхаю про Сьона. Вони відмовилися говорити з ним. Він відвідував місцеві в'язниці. Ніхто не зізнавався в тому, що знав що-небудь.
Незабаром після цього сам Го був арештований. Групи прав людини змогли врятувати його, і він іммігрував до Канади.
Минулого року, коли сім'я Ванцина знову запитала про Сьона, вони дізналися, що міліція Шанхаю стерла всі записи і дані про Сьона з своєї інформаційної бази. Такі речі китайська міліція робить після того, як ув'язнений був убитий.
Міліція в Китаї ніколи не зізнається, що вона замучила до смерті практикуючого Фалуньгун. У багатьох випадках, коли відомо, що практикуючий утримувався в певному трудовому таборі, охоронці табору несподівано заявляли, що вони нічого не знають про практикуючого. Практикуючий просто «зник».
Практикуючі, які змогли пережити тортури, кажуть, що всі міліціонери використовують одну загальну загрозу: «Ти практикуючий Фалуньгун. Ми можемо зробити з тобою все що завгодно. Ти можеш померти сьогодні тут, і ніхто ніколи не дізнається, що з тобою відбулося».
Якщо тіло Сьона було продане китайською міліцією, як це робиться з тілами багато страчених в Китаї, вважатиметься, що особа людини «не була визначена».
Що було на попередніх виставках
«Виставка: Тіла» представляє демонстрацію цілих тіл або частин тіл. Шкіра зрізана, і решта всіх частин тіла висушена і наповнена рідким силіконом, щоб зберегти їх.
Багато працівників компанії, яка проводить ці шоу, на попередніх виставках говорили репортерам «Великої Епохи», що тіла, використовувані на цій виставці, були «законно» придбані в Китаї, і що ці тіла були «непізнаними».
«Нью-Йорк Таймс» повідомляє, що директор цих виставок, пан Арні Геллер (Arnie Geller), говорить, що ці тіла «бідних людей, тих, про кого ніхто не заявив або кого не змогли ідентифікувати» («Виставка Кадавер піднімає неприємні питання», 18-го листопада 2005 року).
24-го березня доктор Рой Гловер (Roy Glover), головний медичний консультант виставки, надав більше деталей під час програми Національного Суспільного Радіо «Бесіда нації». Згідно докторові Гловеру, ці тіла були отримані з Медичного інституту в Китаї. Цей інститут отримав тіла в ході «нормального процесу». Ніхто не заявив про ці тіла, і вони були отримані «законно».
«Нормальний процес»
Канадський адвокат і експерт юридичної системи Китаю, пан Клів Аїнслей (Clive Ainsley), був одним з тих, кого одного разу запитали про закони Китаю. Він відповів: «Це хороша ідея. Вони повинні випробувати це».
У своїх свідченнях, даних в будівлі Конгресу США в 1998 році про продаж тіл страчених ув’язнених для використання їх внутрішніх органів для пересадок, професор юриспруденції Тсуоши Авая (Tsuyoshi Awaya) заявив, що тіло ув'язненого «належить сім'ї ув'язненого, а не докторам китайського уряду».
«У Китаї немає законів, які указували б, що тіла звичайних китайців або страчених ув’язнених належать китайському уряду». Професор Авая ясно заявив: «Китайські доктори крадуть органи!»
В той час, як не існує таких законів, є таємні директиви, що перевищують закон, які наказують, як повинні бути використані тіла. Це вперше було розкрито азіатським відділенням Організації по Спостереженню за Правами Людини в його звіті «Придбання органів і страта за судовим вироком в Китаї» за 1994 рік.
Ці директиви ясно указують, що ніхто не може розкривати інформацію про вилучення органів в ув’язнених (це мовчання було офіційно порушене тільки в грудні 2005 року, коли заступник міністра Охорони здоров'я визнав цю практику, хоча більше ніякої ясності не було внесено відносно продажу тіл в Китаї, окрім цієї простої заяви).
Ці директиви указують, що можуть використовуватися тільки органи ув’язнених, які дали на це свою згоду або тіла, про які «не було заявлено» або якщо ці тіла «не були ідентифіковані».
Колишній політичний ув'язнений і засновник Дослідницького фонду Лаогай (Laogai), пан Гарі У (Harry Wu), дав в 1998 році свідчення в будівлі Конгресу США. Він пояснив, якими шляхами ув’язнених класифікують як тих, про кого «ніхто не заявив» або тих, особу яких «не змогли ідентифікувати».
Наприклад, міліція просто не інформує сім'ю страченого, поки з ним не зроблять те, що хочуть. В результаті, жодна сім'я не може заявити про те, щоб їй видали тіло, і тоді це тіло вважається відповідним для використання. Після того, як органи були витягнуті і останки піддають кремації, сім'ї можуть прислати вибачення.
У Китаї дуже мало людей добровільно жертвують свої тіла для трансплантацій або медичних досліджень. У культурі Китаю існують давні традиції, засновані на вірі, що тіло необхідно зберегти в цілому вигляді для того, щоб людина змогла перейти в наступне життя. Практика привласнення органів і судового виконання, як припускають, вперше почала застосовуватися в 60-х роках минулого сторіччя.
У звіті Організації зі Спостереження за Правами Людини наголошується, що лікарі безпосередньо залучені в страту ув’язнених. Декілька ЗМІ повідомляють, що це робиться заради грошей. На продажу тіл і органів ув’язнених заробляють багато грошей. Газета «Нью-Йорк Таймс» повідомила, що за тіла, представлені на виставці, було заплачено 25 мільйонів доларів США для використання в цьому шоу.
Лікарі стають не тільки посібниками страт, але також і посередниками у продажу. Вони отримують гроші за використання тіла і розподіляють ці гроші серед всіх учасників в апаратах охорони, залучених в страті.
Випадок з братом
Іншими словами, «нормальний процес» в Китаї для отримання тіл залучає лікарів у те, щоб вилучити органи і продавати мертві тіла. Ця незаконна практика використовує людей, про яких «ніхто не заявляє» або особа яких «не була встановлена» для того, щоб зробити такий продаж можливим. І весь цей бізнес здійснюється в рамках офіційної політики суворої секретності.
Проте, навіть ці «нормальні процеси» не застосовуються, коли справа стосується практикуючого Фалуньгун: не існує навіть пародії на закон, який регулював би бізнес крадіжки тіл страчених ув’язнених. У Китаї з практикуючими можуть зробити все, що завгодно.
Свідок вилучення органів практикуючих Фалуньгун, яке здійснює існуючий режим, описує цю ситуацію в інтерв'ю газеті «Велика Епоха» так: «Ґрунтуючись на найостанніших рішеннях верхівки комуністичної партії Китаю, Центральний комітет комуністичної партії Китаю ухвалив рішення відноситися до практикуючих Фалуньгун, як до «класових ворогів», і використовувати їх для будь-яких економічних прибутків, не повідомляючи про це вищий уряд. Іншими словами, практикуючі Фалуньгун, як і багато кримінальних злочинців в Китаї, більше не вважаються людьми, їх використовують, як сировину для виготовлення торгової продукції. Вони стали товаром».
Лікарі, які відвідували шоу «Виставка: Тіла» були вражені тому, як молодо і наскільки здоровими виглядають деякі тіла. Звідки з'явилося так багато молодих, здорових, «не ідентифікованих» тіл?
Коли Ванцин Хуан бачить плакат, що рекламує шоу «Виставка: Тіла», він думає про те, чиї це тіла використовуються для отримання грошей? Він думає про те, що тіло його брата може бути серед них.
Я теж думаю про це.
Джерело: http://theepochtimes.com/news/6-4-5/40065.html
Версія російською: http://www.ru.clearharmony.net/articles/200604/2389.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.