| Опубліковано: Неділя 30. квітня , 2006 |
|
Практикуюча з Китаю
18 січня 2002 року, коли я поширювала матеріали з роз'ясненням правди, мене незаконно заарештували поліцейські. Тієї ж ніч мене відправили до Центру ув‘язнення, що знаходиться в графстві Цзи (Ji), де мене відразу ж допитали співробітники місцевого і районного відділення поліції. Оскільки я відмовилася відповідати на їх питання, вони мене безжально побили і помістили в камеру.
Відразу після того, як я опинилася у в'язниці, мені повідомили про те, що відбулося з одним з практикуючих Фалунь Дафа, коли він оголосив голодовку - його прив'язали до залізного стільця і тримали в такому положенні протягом 24-х годин. Нам дозволяли їсти тільки один раз на день. Їжа складалася з двох шматків жорсткого пшенично-кукурудзяного хліба, зазвичай зробленого з цвілого зернового порошку. У в'язниці було багато практикуючих, щодня ми всі разом вивчали Фа, відправляли праведні думки і роз'яснювали правду всім, хто опинявся поряд. Через місяць з гаком мене незаконно засудили до двох з половиною років тюремного ув‘язнення і перевели у табір строгого трудового режиму Баньцзяо (Banqiao) в Тяньцзині.
Коли мене туди привезли, я відчула, неначебто мене кинули в лігво злих монстрів. У таборі існує правило, що новоприбулі туди ув‘язнені, якщо вони практикуючі Фалунь Дафа, повинні переносити біль і страждання з самого початку їх перебування там. Один за іншим, до мене у камеру прибули декілька колишніх практикуючих, які самі, внаслідок тортур і під впливом «промивання мозку», відмовилися від практики Фалуньгун і стали співробітничати з табірною адміністрацією (мучити і катувати затриманих практикуючих).
Спочатку вони хотіли поговорити зі мною і змусити мене підписати так званий "лист чотирьох відмов" (не вивчати, не практикувати, не говорити про це і не поширювати Фалуньгун). Вони хотіли примусити мене переказувати напам'ять вивішені на стіні "чотири правила", що використовувались для обмеження будь-яких свобод для ув‘язнених. Відповідно до цих правил, якщо не підкорятися всім їх вимогам, то вони позбавлять вас сну, змусять вас знаходитися в положенні стоячи дуже тривалий час або примусять вас виконувати яку-небудь важку фізичну роботу до 1-ї або 2-ї години ночі.
Через місяць після мого прибуття у табір мене відправили до секції п'ятого відділення цього ж табору. Навколишнє середовище там було дуже простим, але жити там було дуже важко. На той час я все ще не підписала лист "чотирьох відмов". Через це мене примушували і вдень і вночі стояти на ногах. Навіть якщо мені потрібно було піти у туалет, я повинна була отримати на це дозвіл. За допомогою колишніх практикуючих, які співпрацювали з адміністрацією табору, вони намагалися мене "перевиховати".
Одного разу, коли я йшла до їдальні за їжею, я зірвала зі стіни вивішений там пропагандистський аркуш, що ганьбив Дафа. За це мене примусили дуже довго стояти на ногах. Вночі один з охоронців і ще один ув'язнений-наркоман вимкнули світло і удвох так сильно побили мене, що у мене впродовж багатьох днів після цього дуже сильно боліли груди. В ту ніч вони зовсім не дали мені спати. Натомість я була вимушена стояти у темному кутку кімнати в одній нижній білизні, не дивлячись на те, що була зима. Я була вимушена стояти таким чином кожного разу по п'ять з гаком годин без перерви, і мені не дозволялося повернутися до самого світанку. В цілому, мене примусили провести таким чином п'ять або шість днів.
Одного разу, коли я оголосила голодовку, мені почали силоміць вливати соляний розчин. Тюремні охоронці схопили мене за волосся і притиснули головою до стіни. Відтоді я не перестаю сильно кашляти.
Одного разу вдень, навесні 2004 року, службовець табору, капітан, викликав мене до свого офісу. Він запропонував мені розкаятися у всьому, що я зробила, і тоді я зможу дуже скоро повернутися додому. Я не зробила цього, і тому мене послали у центр «промивання мозку».
У центрі, у моїй присутності три співробітники і якийсь наркоман ганьбили Дафа, але я їх не слухала. В результаті, вони силоміць примусили мене сісти на ліжко, зігнувшись так, що моя голова уперлася в коліна, а обидві руки витягнули в різні боки, і наркоман почав мене бити і погрожувати. У якусь мить, коли він зрозумів, що я не збиралася здаватися, він зупинився, і ось тоді співробітник табору почав бити мене по голові за допомогою черевика. Коли черевик зламався, він схопив якесь інше взуття, товсте і з важкими підборами, і продовжував бити мене по голові. Незабаром прибув додатковий персонал, що знаходився в той час при виконання службових обов'язків у центрі «промивання мозку», і всі вони приєдналися до них, щоб бити мене. Хоча мене били доти, поки у мене перед очима не з’явилися «зірочки», я підтримувала у своїй свідомості лише одну думку: "Твердо дотримуйся Дафа, ніколи не зраджуй Дафа". Скоро моя голова роздулася від побоїв так, що вночі я нічого не бачила; я блювала всю ніч. Тюремні охоронці злякалися і силоміць відправили мене до лікарні. Там, вночі, мені зробили переливання крові. До світанку мене відіслали назад у трудовий табір і сказали, щоб я йшла в мийну кімнату капітана, і знаходилася там, поки не опам'ятаюся. Було потрібно більше 10 днів, щоб у мене хоч трохи зійшла пухлина. Проте, як тільки всі мої рани загоїлися, мене знову примусили стояти цілий день, а та ж сама людина з центру «промивання мозку» знову побила мене, цього разу - кулаками. Він плював мені в обличчя і наказав капітанові не давати мені їжу. В результаті, коли приходив час отримувати їжу, мені видавали лише пів-шматка хліба.
Коли приблизно через три тижні мене знову відправили до трудового табору, тюремні охоронці відразу ж оточили мене і стали бити. Вони намагалися змусити мене написати «покаяння», але я твердо відмовилася що-небудь підписувати.
Оскільки я не відмовилася від моєї віри у Фалуньгун, адміністрація табору незаконно продовжила мій термін ув'язнення ще на шість місяців. Коли закінчувався мій подовжений термін ув'язнення, два старші капітани стали чергувати і день і ніч, намагаючись переконати мене залишити практику Фалуньгун. Вони скористалися моєю пристрастю до сентиментальності щодо моєї сім'ї. До того ж, після майже трьох років ув‘язнення, я пропустила багато що з учення Вчителя. Через поверхневе на той час розуміння Фа я була розгубленою і не знала, що робити, коли стикаєшся з такого роду випробуванням. Сумно, але моя рішучість в Дафа похитнулася, мої праведні думки заслабли, і я здалася.
Після трьох років, проведених в ув'язненні, я повернулася додому зі всіма ранами від тортур, яких я зазнала у таборі і в центрі з «промивання мозку», і з відчуттям провини перед Вчителем і Дафа. Я задавала питанням, як же могло так трапитися, що "я не здригнулася під час найзліших і жорстокіших випробувань, чому ж я все ж таки здалася під кінець?" На жаль, було вже надто пізно.
Старі сили скористалися моєю прихильністю до сентиментальності (qing), тому що я не достатньо старанно вивчала Фа. Надалі я заперечуватиму всі плани старих сил. Крім того, я заявляю, що з цієї миті все, що я сказала і зробила не відповідно до Фа і вимоги Вчителя, не має законної сили. Я подвою свої зусилля, щоб компенсувати Дафа всі втрати, заподіяні мною. І сьогодні я користуюся можливістю, щоб розповісти всім розумним істотам правду про переслідування, яке я перенесла у трудовому таборі Баньцзяо.
Версія китайською: http://minghui.ca/mh/articles/2006/1/6/118156.html
Версія російською: http://www.ru-enlightenment.org/docs/2006/0423/81162811.htm
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.