| Опубліковано: Четвер 27. липня , 2006 |
|
Керівництво жіночого трудового табору суворого режиму Хоххот, розташованого в автономному регіоні Внутрішньої Монголії, переслідувало практикуючих Фалуньгун, починаючи з вересня 1999 року. Охоронці в трудовому таборі використовували всілякі методи обману й насильства, включаючи «промивання мозку», зловживання фізичною силою, позбавлення сну, виснажливі фізичні тренування, рабську працю, насильницьке годування й побиття електрошоковими кийками, а також підвішування за наручники. У результаті такого жорстокого переслідування практикуючі дуже страждали фізично й психологічно, в окремих випадках це призводило до нервових зривів.
Коли практикуюча, пані Ху Сухуа (Hu Suhua) з міста Чифен (Chifeng) відмовилася відректися від своєї віри, охоронці одягнули на неї наручники, і прикували до підвіконня так, що пронизуючий вітер увесь час дув їй в обличчя, при цьому ноги її ледь торкалися підлоги. Вони мучили її в такий спосіб протягом кількох днів. У знак протесту проти такої жорстокості, вона оголосила голодування. Тоді охоронці металевим бруском насильно відкривали їй рот, і вводили суміш кукурудзяної каші із сіллю й перцем. Чжан Еньцінь (Zhang Enqin)- охоронець із першого відділення, змусив практикуючу, пані Сяо Хун (Xiao Hong), стояти біля стіни більше десяти днів, у результаті її ступні й ноги розпухнули до неймовірних розмірів. Це відбулося в жовтні 2000 року.
Практикуюча, пані Чжан Юйхуа (Zhang Yuhua) з міста Чифен, була незаконно засуджена на річний термін ув'язнення в таборі примусової праці. Вона рішуче відмовилася підписати «гарантійний лист» зречення від Дафа. У результаті строк її ув'язнення був збільшений на сім місяців. Начальник відділення Ву Цзин (Wu Jing) і начальники підрозділів Ван Дунюнь (Wang Dongyun) і Лю Янь (Liu Yan) підвісили її в повітрі з розпростертими руками так, що лише кінчики пальців її ніг ледве торкалися підлоги. Вони огорнули їй голову товстою чорною тканиною так, щоб вона нічого не могла бачити. Їй було дуже важко дихати, але вона не могла зняти цю важку ганчірку з голови. Вони мучили її цілодобово, без перерви. Ван Дунюнь бив її електричними кийками доти, поки все її тіло не покрилося ранами.
Практикуючі, пані Ван Вейхуа (Wang Weihua) із міста Чифен, пані Чжу Сяоін (Zhu Xiaoying) із Баотоу (Baotou) і інші забрали назад свої «гарантійні заяви», сказавши: "Ми практикуючі Дафа, ми не зробили ніяких злочинів і не порушили ніяких законів". Начальник відділення Ву Цзин і начальник підрозділу Ван Дунюнь підвісили пані Ван Вейхуа в положенні «розпростертого орла", і тримали її в такому положенні впродовж семи днів. Протягом усього цього часу вони постійно вражали її живіт, внутрішні частини стегон й інтимні місця електричним струмом. Вони піддавали електричним ударам ті частини її тіла, які зазвичай прикриті одягом, щоб інші не бачили нанесених їй тілесних ушкоджень. Усі ділянки тіла після електричних опіків були покриті міхурами, шкіра стала чорною. Ван Дунюнь особисто бив її електричним кийком по інтимних місцях впродовж тривалого часу. Це було жахливе звірство. Пані Чжу Сяоін мучили доти, доки нервові закінчення на її руках були настільки ушкоджені, що вона більше не могла піклуватися про себе й повністю залежала від оточуючих.
У 2001 році 57-літню практикуючу, пані Дуань Юзень (Duan Yuzhen) із міста Хоххот, незаконно засудили на річний термін ув’язнення в таборі примусової праці, а в 2004 році її строк був подовжений ще на три роки. Вона не відступала від своєї віри й відмовилася написати «гарантійну заяву». Охоронці Ву Цзин і Ван Дунюнь постійно катували її - підвішуючи, б’ючи електричними кийками й ображаючи її. До моменту, коли її повернули в камеру, вона зовсім втратила чутливість рук і була не в змозі піклуватися про себе.
У період між травнем і червнем 2003 року, коли в таборі відкрилася нова їдальня, усі ув'язнені в підрозділі повинні були ставати в чергу перед кожним прийомом їжі. Поки вони стояли в черзі за їжею, їх ображали, а потім давали 15 хвилин на прийом їжі, після чого вони повинні були знову вишикуватися в стрій, і повернутися на свої робочі місця, і продовжувати свою рабську працю.
Керівництво жіночого трудового табору Хоххот змушувало практикуючих Фалуньгун працювати понад 18 годин на день, починаючи з 5:30 ранку до півночі. У перервах між роботою, прямо на своїх робочих місцях, де стояли машини для виготовлення рукавичок, вони були змушені їсти. Машинне масло, мікроскопічні нитки й пил - усе доводилося заковтувати разом з їжею. Практикуючих, які виконували цю важку, рабську працю щоденно ображали.
Керівництво цього трудового табору часто робило вигляд, що займається оглядом робочих місць, але ніколи нічого не робило, щоб покращити становище робітників. Перед «оглядом» вони дзвонили охоронцям і влаштовували організоване відвідування. Тоді охоронці скорочували 19-годинний робочий день ув'язнених до юридично припустимого 8-часового робочого дня, ховали жахливу їжу, яку їм зазвичай видавали й забороняли готувати їжу в їдальні доти, доки начальство не залишало територію табору. Під час кожного такого «огляду» практикуючих до півночі морили голодом. Зазвичай кільком із затриманих наказували розмовляти із представниками табірного начальства (тільки не практикуючим Фалуньгун, тому що практикуючі завжди говорять правду, і не погодилися б брати участь у такому фарсі).
У цьому трудовому таборі утримуються ув'язнені з різними венеричними захворюваннями, включаючи сифіліс. Відповідно до постанови уряду, людям із такими захворюваннями заборонено виготовляти палички для їжі, але керівники трудового табору ігнорують існуючі правила заради фінансового прибутку. У вересні 2003 року керівництво табору розпочало чергову перевірку. Одержавши повідомлення про прибуття комісії для огляду табору, охоронці вивезли з території табору чотири вантажівки паличок для їжі. Практикуючі працювали з 6-ї години вечора до 4-ї годин ранку, щоб завантажити ці чотири величезні машини паличками для їжі. Сумками вони переносили палички для їжі із третього поверху вниз - кожна сумка важила 220 фунтів.
Після інспекції всі палички для їжі були привезені назад на територію табору, і знову практикуючі повинні були на собі нести їх наверх, на третій поверх. Під час роботи наступного дня начальник підрозділу Чжун Чжижун (Zhong Zhirong) голосно в рупор оголосив на весь цех: "Слухайте уважно, нікому ні за яких умов не дозволяється говорити про те, що ми тут виготовляємо палички для їжі. Ті хто порушить мій наказ буде покараний шляхом скорочення привілеїв і продовження строків ув’язнення!" Крім цього, практикуючих Фалунь Дафа змушували відвідувати збори й класи з «промивання мозку», при цьому їхня робоча норма залишалися незмінною. Незважаючи на те, що вони були зовсім знесилені, вони однаково повинні були виконати всю свою роботу. Продовження строків ув’язнення практикуючих що перебувають у таборі - звичайне явище.
Правління жіночого трудового табору суворого режиму Хоххот:
Ван Сянчжень (Wang Xiangzhen) - колишній начальник, вийшов на пенсію в 2001 році: 86-471-5693031 (домашній).
Гуо Сянчжи (Guo Xiangzhi), начальник: 86-471-5693039 (домашній), 86-471-5692959.
Відділення № 1: 86-471-5692962.
Відділення очолює Чжан Хун, Цуй (Zhang Hong, Cui).
Відділення № 2: 86-471-5691961.
Відділення очолюють Ван Сянлань (Wang Xianglan), Ву Цзин (Wu Jing), Ван Цайпін (Wang Caiping), Ян Сяошуан (Yang Xiaoshuang).
Відділення № 3: 86-471-5692967.
Кун Гуйхуа (Kong Guihua), колишній начальник Відділення 1: 86-471-5692946 (домашній).
Чжан Еньцінь, начальник Відділення № 1: 86-471-5692949 (домашній).
Версія китайською мовою: http://minghui.ca/mh/articles/2006/6/18/130718.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.