| Опубліковано: Неділя 20. серпня , 2006 |
|
Досвід, представлений західним практикуючим на конференції Фалунь Дафа з обміну досвідом в Мельбурні в 2006 році
Здрастуйте, Вчителю! Здрастуйте, друзі-практикуючі!
Коли ми тільки почали поширювати газети, ми кожного тижня стикалися з великою кількістю ускладнень. Я повинен був відпрошуватися з роботи, через що у мене з'являлися негативні думки (“Мій бос розсердиться, я втрачу роботу” і т.п.), і мені доводилося їх усувати. Про себе я думав: "Яка робота для мене важливіша?" - і ухвалював рішення просити начальника дати мені відгул. Проте, коли я роз'яснив своєму босові ситуацію, він був радий дати мені додатковий вільний день. Той факт, що на мене покладалися інші люди, упевнені, що я обов'язково доставлю їм газети, допоміг мені виявити мої пристрасті до репутації, хвастощів, пристрасть до часу, а також мій егоїзм. Проходив тиждень за тижнем, приносячи все більше і більше труднощів і проблем, які, здавалося, ставали перешкодою на нашому шляху розповсюдження газет. Перешкоди були різними: роздача газет в холодну й вітряну погоду, небажання деяких людей узяти газету, біль і свербіння в ногах через нестачу сну, внутрішнє тремтіння від холоду і втоми, усунення неправедних думок, а також криві усмішки деяких перехожих – все це стало серйозною перевіркою моєї рішучості і старанності в самовдосконаленні. Проте всі ці труднощі врівноважувалися підбадьорливими вітаннями тих, хто приймав і читав нашу газету.
Коли з попереднього тижня залишалися невикористані газети, мене просили посеред ночі рознести і розкласти їх по поштових скриньках, щоб газети не пропали дарма. Я відчував роздвоєність. Якась частина в мені дуже втомилася і не хотіла цього робити, але моя праведна частина бачила ще одну можливість роз'яснити людям правду, і тоді я підсилював свої праведні думки і робив те, про що мене просили. Як тільки я починав діяти в потрібному напрямі, сонливість відходила, а потім вночі я добре спав і наступного дня зовсім не відчував втоми.
Одного разу, коли я роздавав газети, до мене підійшов охоронець в дуже збудженому стані і сказав: "Не стійте тут, це місце - приватна власність. Ви повинні стояти на тротуарі". Я залишався спокійним; те, що він говорив, здавалося розумним, оскільки у нас насправді був дозвіл місцевого правління знаходитися на тротуарі, і це було тільки питання одного кроку, тому я перемістився на цей крок назад.
Я хотів зв'язатися з адміністрацією місцевого управління цієї приватної власності, але якось весь час не робив цього - відкладав або просто забував. Я подзвонив до них в управління і одночасно послав їм лист з поясненням нашої ситуації, вони сказали, що все нормально, ми могли там знаходитися, просто я не повинен був знаходитися на їх території. Місяць потому охоронець з'явився знову. Цього разу, він сказав, що ми повинні були переміститися на 4 метри назад, що негативно вплинуло б на розповсюдження наших газет. Я відчув, що цим охоронцем управляло зло, яке боялося того, що ми робили. Тоді я відправив праведні думки і охоронець заспокоївся. Але він все ж таки хотів, щоб ми відійшли назад. Коли я пояснив йому, що я домовився з адміністрацією управління і назвав ім'я людини, з якою говорив, він негайно вибачився і сказав, що більше нас не турбуватиме. Я бачив, що зло намагалося впливати на нашу ситуацію через його страх перед начальством. Коли цей страх минув, він негайно заспокоївся. Через три місяці він знову з'явився і став говорити, що ми повинні відступити на 4 метри від того місця, де ми знаходилися. Цього разу, було потрібно лише одне слово, щоб спинити його, і він одразу ж вибачився, пригадавши, хто ми такі. Кожного разу, розмовляючи з ним, я зберігав повний спокій – я твердо вірив, що ми робили праведну справу. Пізніше я роздумував про те, чому все це так відбулося, і зрозумів: я так і не зумів поговорити віч-на-віч з менеджером цієї приватної власності. Мною все ще володів страх і цей страх проявився саме таким чином.
"Ви всі вже знаєте «принцип взаємного породження і взаємного знищення”. Якщо у тебе немає страху, то зникнуть і чинники, що породжують його. Цього не добитися, насильно форсуючи себе, а тільки – спокійно і з чистим серцем". ("Усунути останню пристрасть" Суть старанного вдосконалення - II )
Я неодноразово бачив, як впливають негативні думки на атмосферу самовдосконалення в групі. Коли який-небудь практикуючий не приходив роздавати газети, я думав: "Ця практикуюча – безвідповідальна людина. Роздача газет – це священний обов'язок і практикуючі не повинні відволікатися ні на що інше (наприклад, роботу, сім'ю, друзів)".
Наступного тижня участь цього практикуючого в нашій роботі, здавалося, стала ще меншою.
Я пам'ятав, що Вчитель просив нас шукати причини того, що відбувається, усередині нас самих. Чому ж мене це так зачіпало, і що примушувало мене спрямовувати всю свою увагу назовні? Я виявив, що це були лінь і небажання ставати перед лицем труднощів, а також у мене була пристрасть до репутації: мені хотілося, щоб газета мала успіх, і щоб я завоював хорошу репутацію в очах інших практикуючих, замість того, щоб вдосконалюватися згідно з принципами Фа Вчителя і, таким чином, підтверджувати Фа. Я прагнув виправити в собі такий неправильний підхід до самовдосконалення і працював ще старанніше, щоб усунути в собі будь-які негативні думки і видалити мої пристрасті до егоїзму, які виявилися дуже впертими.
Я «заглянув у себе» ще глибше і виявив страх, страх втрати мого шансу в досягненні Повної Досконалості через мій вік або внаслідок неуспішного самовдосконалення.
Я прагнув завоювати пошану практикуючих. Я не хотів втратити середовище самовдосконалення моєї групи - вона дала мені так багато, і я був прив'язаний до досягнення Досконалості, але забував вдосконалюватися, щоб позбутися цих пристрастей. Мною керували мої особисті інтереси та егоїзм. Роздумуючи про це, я пригадав про те, як я вперше відправився в Манхеттен.
Одного разу вночі, після того, як я весь день роз'яснював правду, на мене навалилася жахлива розумова карма. Я лежав у ліжку з відчуттям важкого темного відчаю, в голові роїлися по-справжньому погані думки. Вони були дуже сильними, і я ніяк не міг їх усунути. Я відчував, як я скочувався вниз. Я намагався утримуватися за будь-яку соломинку, за яку міг учепитися, і від щирого серця просив Вчителя допомогти мені, оскільки я сам був не в змозі подолати цю могутню негативну силу. Тоді я почав шукати причину в собі, я швидко продирався крізь мої пристрасті і натрапив на егоїзм – ось воно! Раптово мені на думку спали слова:
"Фа виправляє практикуючого, зло повністю усувається".
Велике чорне тіло піднялося і вийшло з мого тіла, і я негайно відчув себе спокійним і врівноваженим, сльози полилися з моїх очей, я був такий вдячний Вчителеві за його турботу. Я ясно побачив цю фундаментальну пристрасть і пригадав слова з Чжуань Фалунь (Zhuan Falun):
"Оскільки життя людини зародилося в космічному просторі, природа людини зливалася з властивістю Всесвіту «Чжень Шань Жень». У корені природна властивість життя була доброю. Але при розмноженні живих істот породжувалися якісь суспільні відносини. Отже, деякі люди ставали корисливими та недобрими й не могли залишитися на високому рівні.
Вони почали падати і опинилися на іншому рівні. На цьому рівні вони знову стали поганими і знову падали, і падали... Нарешті, потрапили на рівень звичайних людей".
До цього моменту я абсолютно не розумів, під яким сильним впливом егоїзму я знаходився, і настільки великою була ця проблема. Я не розумів, що був не в змозі подолати її сам.
Але ж Вчитель сказав:
«Про це не треба хвилюватися, ці речі усуваються шар за шаром, тому і є прояви. Деякі справи ви дійсно не в змозі зробити, Вчитель може зробити».
("Проповідь Фа на міжнародній конференції в Нью-Йорку, 2004 рік")
З проповідей Вчителя я зрозумів, що це фундаментальна проблема старого Всесвіту, і що було дуже важливо позбавитися від неї в процесі самовдосконалення.
"Всі майбутні життя існуватимуть ради інших, а колишні життя були егоїстичними.
("Проповідь Фа на міжнародній конференції в Нью-Йорку, 2004 рік").
Я вирішив позбутися прихильності до особистих інтересів та від негативних думок, які з'явилися результатом цієї прихильності, і таким чином сприяти розвитку середовища самовдосконалення праведними, а не негативними думками, за що я і несу відповідальність як координатор. Я зрозумів, що фактично саме у мене і не вистачало почуття відповідальності (те, що я бачив в іншого практикуючого). Після того, як я змінився, у того практикуючого знайшлося більше часу для допомоги з газетою, і я знов зрозумів важливість того, щоб «дивитися всередину себе», а не шукати зовні. Я також зрозумів, що якщо я помічав яку-небудь пристрасть в комусь ще, я повинен був старанно шукати ту ж саму пристрасть, заховану в мені самому.
Я хочу закінчити опис мого досвіду словами Вчителя на цю тему.
"Просвітлений: Така проблема вже дуже серйозна. Було б добре, якби вони пред'являли до себе вимоги, які спрямовані на інших."
("Діалог з часом" Суть старанного вдосконалення).
"Якщо ті, хто самовдосконалюється за Дафа, виявили у себе егоїзм, то вони повинні поступово подолати його. Якщо усвідомив це, то ти ще просунувся на один крок в самовдосконаленні, оскільки ті, що не вдосконалюються, не усвідомлюють цього і також не обдумують питання про те, егоїстичні вони чи ні; тільки той, хто самовдосконалюється, може часто повторно дивитися в себе, шукати в собі".
("Проповідь Фа на міжнародній конференції в Нью-Йорку, 2004 рік").
Спасибі друзі-практикуючі, спасибі Вчителю.
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.