|
||
|
Практикуюча Шао Ін, що вижила після трагедії Ваньцзя в 2001 році, знову піддається жорстоким переслідуванням
Практикуючий з Китаю Практикуюча Дафа Шао Ін (Shao Ying), що вижила після трагедії, що відбулася 20 червня 2001 року в Трудовому таборі Ваньцзя (Wanjia), розташованому в місті Харбін провінції Хейлунцзян (Heilongjiang), знову піддається переслідуванням. На другий день китайського Нового 2003 року поліція заарештувала пані Шао, і вона була незаконно відправлена у в'язницю на десять років. Її помістили в жіночу в'язницю Харбін, у п'ятий тюремний дивізіон, де її постійно піддають переслідуванню. Пані Шао вибили багато зубів, її ноги й спина були серйозно ушкоджені, і вона сильно страждає від болі у спині й хребетних нервах. Пані Шао Ін, 36-ти років, раніше працювала державним службовцем у бюро Сільського Господарства. На початку грудня 1999 року вона поїхала в Пекін, щоб апелювати проти несправедливого відношення до Фалуньгун, і була арештована й доставлена в поліцейську ділянку Цяньмень (Qianmen) у Пекіні. Пізніше поліція привезла її назад у місто Мішань (Mishan), і вона була поміщена в центр ув’язнення Шаньдун (Shandong). Наприкінці 1999 року Шао Ін була переведена в трудовий табір Ваньцзя, розташований у Харбіні, для подальшого жорстокого переслідування. 20 червня 2001 року надійшли сумні новини про «трагедію Ваньцзя». (Під час цієї трагедії п'ятнадцять жінок-практикуючих Фалуньгун були доведені злим переслідуванням до такого стану, що вони вирішили вчинити самогубство, двоє з них загинули. Примітка: Незважаючи на те, що переслідування було дуже жорстоким і Трудовий табір Ваньцзя відповідальний за цю трагедію, принципи вдосконалення Фалуньгун суворо забороняють самогубство). Шао Ін була однією з тих, хто зумів вижити. Після того, як ця трагедія була викрита, ті, хто вижили після цього, усе ще перебували в ув’язненні, тому Шао Ін та інші почали голодовку, протестуючи проти нелюдського переслідування. Через два місяці міжнародні новини сповістили про це, а міжнародне співтовариство вчинило тиск, тому трудовий табір Ваньцзя звільнив Шао Ін та інших практикуючих Дафа. Однак, коли ці практикуючі Дафа, які уникли смерті, почали пояснювати відповідним департаментам і громадськості, як їх переслідували в Трудовому таборі Ваньцзя, і просили відновити справедливість, люди, що робили зло, все-таки залишилися непокараними. Більше того, протягом місяця після звільнення, дванадцять жінок, які вижили після цієї трагедії, були арештовані, і знову піддалися тиску. Почувши про це Шао Ін не мала іншого вибору, як залишити свою стару матір, маленького сина й сім'ю та стати бездомною. Вона зникла на початку 2003 року. Пізніше ми почули, що вона була незаконно ув’язнена, але деталі справи були невідомі. Зараз ми довідалися деталі її зникнення. У другій половині другого дня китайського Нового 2003 року, коли Шао Ін ішла в будинок однієї практикуючої, за нею почав стежити поліцейський, що спеціально чекав на неї. Після того, як поліцейський переконався, що вона була практикуючою Фалуньгун, він одяг на Шао Ін наручники й вштовхнув її в поліцейську машину. На її голову натягнули чорний кульок, щоб не давати їй бачити, і привезли на вулицю Хунся №1 району Даолі (Daoli) міста Харбін. Це місце стало місцем допитів практикуючих Фалуньгун. Офіцери поліції Чжу Кай ( Zhu Kai), Фань Цзяюань (Fan Jiayuan), Чжан Цзюнь (Zhang Jun) та інші, з особливого загону «Офісу 610» міста Харбін, влаштували Шао Ін злісний допит. Спочатку її завели в кімнату допиту на другому поверсі й прикували до металевого стільця. Під час допиту вони били її по голові й тім'ю, а також по обличчю. Потім вони почали вражали електричними кийками її руки й тіло, в результаті чого її руки так розпухнули, що вона не могла ними навіть поворухнути. Пізніше вони зняли з її куртку й прив'язали її до металевого стільця. Вони прив'язали її так туго, що у неї сильно почастішало серцебиття, і вона ледь могла дихати. Пізніше вони оголили її груди й спину, і вражали її електричними кийками. Точно не відомо, як довго вони катували її, але вони робили це доти, поки з її спини не почала текти кров. Шао Ін піддавалася фізичним і психологічним катуванням до пізньої ночі. Потім поліцейські знову надягли на її голову темний пакет, щоб вона не могла нічого бачити, і її знову відвели до головного коридору на першому поверсі. У той час пані Шао майже знепритомніла. Проте, поруч із нею знаходилось 7 або 8 сильних молодих поліцейських, які також прив'язали її до металевого стільця, лаяли й ображали її. Вони спочатку використовували електричні кийки, щоб катувати її, а потім схопили її за волосся й влили їй у ніздрі гірчичне масло, після чого вона знепритомніла, захекавшись. Вони вилили на неї холодну воду, щоб привести її у свідомість. Вони повторювали ці катування знову й знову. Шао Ін то приходила в себе, то непритомніла, все її тіло було мокрим, холодним і вона тремтіла. Вона ледь могла чути, що поліцейські говорили, була вже друга година ранку, і вони хотіли піти спати. Зрештою, вони перестали знущатися з неї. Шао Ін була переведена в Другий Центр ув’язнення міста Харбін у тому ж мокрому одязі і пробула в ньому до наступної ночі. Тільки тоді у неї з'явилась можливість надягти сухий одяг. Тільки подумавши про ці чорні дні, які пережила Шао Ін, пройшовши через страшні катування, вона починає тремтіти. (Інша практикуюча, Лю Лімей (Liu Limei), пройшла через подібні катування, але в її випадку гірчичне масло потрапило в її легені, і туди потрапила інфекція. Вона, зрештою, померла від переслідування в червні 2003 року). Щоб протистояти переслідуванню, Шао Ін почала голодування, що тривало 7 місяців (208 днів). Поліція використовувала різні способи, щоб переслідувати її. Спочатку поліція не дозволяла Шао Ін, щоб вона міняла одяг або постіль, і змушували її спати на холодному голому ліжку. Вони не давали їй ковдри, тому вона могла вкриватися тільки своєю курткою. Одна ув’язнена в побачила, що Шао Ін було дуже холодно по ночах, і вона позичила їй свою ковдру. Поліцейський Чжао Фенся забрал ковдру й сильно наказав добросерду людину. Шао Ін спала на холодному голому ліжку багато днів, поки сім'я не принесла їй речі з будинку. Хоча в неї були свої особисті речі, три місяці спати було дуже важко. Всім ув'язненим наказали спати, тісно притискаючись один до одного. Ув'язнені спали, притискаючись головами. Ніхто не міг зігнутися, і одну ковдру ділили п'ять чоловік, через що вони могли повернутися вночі тільки один або два рази. Шао Ін поклали посередині, вона зовсім не могла поворухнутися, і їй було важко дихати, і вона увесь час сильно потіла з голови до кінчиків пальців ніг. Це викликало мучення, і вона зовсім не могла спати. У результаті, вона дуже ослабшала. Але вона усе ще продовжувала страждати від інших видів переслідування. Шао Ін постійно піддавали насильницькій годівлі, били й ображали словесно інші ув'язнені, які одержували на це інструкції Чжао Фензя ( Zhao Fengzia). Її примушували перебувати у вигнутій позі, хоча вона була дуже слабка, поки вона не непритомніла. Їй також наказували спати обличчям вниз над отвором, що служить туалетом, на холодній цементній підлозі. Через фізичну слабкість, Шао Ін не могла витримати насильницької годівлі, і завжди починала рвати, що дуже зллило охоронців. Один раз охоронець на ім'я Чжан Ке (Zhang Ke) використав контейнер, щоб зібрати в нього те, що вона вирвала, і потім насильно кормив її цим. Один раз вони хотіли насильно годувати Шао Ін сечею. Однак вони не стали цього робити, тому що боялися, що це може позбавити її життя. Один раз, коли Шао Ін перенесла серйозне зневоднення й знепритомніла, і в неї не визначався тиск, їй ввели у вену 3 або 4 пляшки води. Звичайно на цю процедуру йде 5-6 годин. Вони навмисно не дозволяли пані Шао ходити в туалет, що спричиняло сильний біль. Кілька разів вона не могла удержатися й мочилася в одяг. Їй не дозволяли переодягатися до нічного відбою. Так як вона голодувала протягом довгого періоду часу, стан здоров'я Шао Ін було дуже поганим, у неї було прискорене серцебиття, і вона часто непритомніла. Персонал увесь час насильно кормив її якимись ліками, використовуючи декількох ув'язнених, які насильно притискали її до ліжка. Вони затискали їй ніс і відкривали рот за допомогою ложки, а потім насильно вливали їй ліки. Джерело: http://minghui.ca/mh/articles/2006/7/10/132652.html |
||