| Опубліковано: Понеділок 18. вересня , 2006 |
|
Моєму дідусеві 75 років. Родом він з графства Бошань (Boshan) провінції Шаньдун (Shandong). У 1999 році йому був поставлений діагноз: рак шлунку останньої стадії. Оскільки він був дуже старий для операції, його чотири рази переводили з лікарні в лікарню, поки, нарешті, його лікар виявив, що рак у дідуся вже поширився на печінку. У той час моєму дідусеві було дуже важко дихати, живіт його сильно роздувся, як і його ноги й ступні. Скоро він вже не міг ні їсти, ні пити. Лікар сказав, щоб ми давали йому трохи кунжутного масла. Проте він не міг його проковтнути. Потім лікар сказав нам, що у дідуся весь стравохід вже вражений пухлиною.
Оскільки лікарня вже більше нічим не могла дідусеві допомогти, члени нашої сім'ї попросили, щоб лікар виписав його додому. Лікар сказав, що після ще одного внутрішньовенного вливання, яке йому виконають наступного дня, дідуся можна буде благополучно довезти додому. Протягом всього наступного дня дідусеві робили вливання. Ми чекали до світанку, щоб переконатися, що все більш або менш в порядку, щоб вранці відвезти дідуся додому. Проте опівночі він двічі непритомнів. Він міг не дожити до світанку, в той же час у нас не було ніякої можливості отримати документи про його виписку з лікарні, поки не наступить ранок. Нам довелося розшукати директора лікарні, і він, нарешті, погодився виписати дідуся з лікарні раніше терміну.
Оформлення документів на виписку повинно було завершитись після його похоронів.
Один з наших родичів із сльозами на очах відвіз дідуся додому і приніс з лікарні невеликий запас болезаспокійливих ліків.
Прийшовши додому, ми почали готуватися до похоронів. Дідусь кричав від болю: "Мені так боляче! Так боляче! Будь ласка, розріжте мені живіт ножем і подивіться, що ж це там так болить!" В цей час моя мати й моя тітка вже практикували Фалуньгун. Моя мати підійшла до ліжка, на якому лежав дідусь, і сказала: "Тату, давайте не підемо більше в лікарню на лікування. Ви самі бачите, що за ті 6 місяців лікування в лікарні Ваш стан тільки погіршав. Лікар сказав, що Ваша хвороба невиліковна. У
Вас все ще є інший шлях. Ви знаєте, що я теж раніше страждала різними хворобами, які мені не могли вилікувати в лікарні. Після того, як я дізналася про Фалуньгун, мені вже не потрібні ні ліки, ні ін'єкції. Всі мої хвороби пройшли. Я ваша дочка і не стала б Вас одурювати. Для вашої власної користі, будь ласка, почніть вивчати Дафа і будьте хорошою людиною. Щиро скажіть «Фалунь Дафа несе добро», і Вчитель зможе допомогти вам".
Після цього мій дідусь вже не кричав від болю навіть тоді, коли відчував сильний біль. Натомість він бурмотів: "Вчителю, я хочу слідувати за Вами, щоб практикувати Дафа і бути хорошою людиною.
Фалунь Дафа несе добро! Фалунь Дафа несе добро!" Моя тітка бачила, що мій дідусь дійсно до глибини душі повірив у Дафа. Вона принесла книгу «Чжуань Фалунь» («Zhuan Falun») і, коли він не спав і був при свідомості, вона читала йому цю книгу вголос. Іноді йому було так боляче, що він знову кричав. Але прослухавши лекцію Закону, він засинав. Всі дивувалися, що він міг спати і не відчував страждань. Проте коли йому ставало нестерпно боляче, і він не міг спати, всі члени сім'ї по черзі змінювалися біля його ліжка й читали йому «Чжуань Фалунь».
Поступово тривалість його страждань від болю зменшилася, та й біль не був вже таким сильним. Дідусь став енергійнішим, ніж раніше. Він хотів пити, і йому почали давати трохи підсолодженої води.
Вгорі його роздутого живота з'явилася глибока вм'ятина. Потім він почав їсти, і його роздутий живіт почав стискатися. Скоро виявилося, що у нього на нозі з'явився якийсь фіолетовий, формою схожий на сигарету предмет, з якого безперервно просочувалися виділення, які мали бридкий запах. Спочатку ніхто не знав, що це добре, але пізніше всі побачили, що його ноги й ступні більше не були опухлими.
Ми всі своїми власними очима побачили диво Дафа; всі прагнули читати моєму дідусеві «Чжуань Фалунь». Прочитавши книгу, всі члени сім'ї зрозуміли, що ця книга вчить людей бути хорошими, і що все те, про що розповідає телебачення, було брехнею, і використовувалося для того, щоб підтасовувати факти і помилково звинувачувати Фалуньгун. Потім вони почали включати дідусеві записи лекцій Вчителя. Через два місяці мій дідусь повністю позбувся хвороби.
Пройшло сім років. Диво Дафа стало відоме всім моїм друзям і сусідам, і всім жителям містечка Чикоу (Chikou) графства Бошань, провінції Шаньдун. Мій дідусь став навіть здоровішим, ніж до хвороби, він часто носить воду у відрах на коромислі через плече. Кожному, кого він зустрічає, він говорить: "Те, що я існую, це підтвердження Дафа. Я знаю, що Дафа несе добро, і я сам – підтвердження цьому. Якщо і ви дізнаєтеся, що Дафа несе добро, то і на вас зійде благословення".
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.