| Опубліковано: Неділя 10. грудня , 2006 |
|
Учень Дафа Є Чанцін з міста Шеньян провінції Ляонін
Я почав вдосконалюватися в 1995 році. Всі мої хвороби пройшли – Фалунь Дафа врятував мене, він не тільки дав мені здоров'я, але й дав підвищення Сіньсін. Однак такий гарний метод вдосконалення репресує компартія Китаю. Мене, хто прагне бути гарною людиною, переслідують і жорстоко мучать. Я розповідаю історію мого переслідування для викриття і якнайшвидшого припинення справ зла.
22 липня 1999 р. я поїхав у Пекін, щоб підтверджувати Дафа й роз'ясняти правду. Я побував у Верховному суді й міській адміністрації, потім у міністерстві Суспільної безпеки. Коли я проходив по площі Тяньаньмень, міліціонери схопили мене й відправили на стадіон Фентай. Було 40 плюс градусів, однак нас змусили стояти під сонцем більше двох годин, деякі стояли півдня. Пізніше мене перевели на два дні в центр ув’язнення у місті Шеньян, багато міліціонерів та інших осіб допитували мене. Потім я опинився в Бюро по прийому апеляцій громадян у районі Тесі. Начальник на прізвище У та двоє інших «промивали мені мозок», хотіли змусити мене кинути практикувати Фалуньгун. У той день ввечері мене відпустили додому. Наступного дня я займався вправами в групі, мене схопили й відправили у відділення міліції району Тесі, багато міліціонерів по черзі вели із мною розмови як велить зла компартія. Я роз'ясняв їм правду. Потім вони зателефонували мені на роботу й повідомили, що мене затримали.
4 вересня 1999 р. я на Північному вокзалі Шеньяна купував квиток на поїзд до Пекіна. Мене знову відправили у відділення міліції Тесі. Чжан Лін та інші міліціонери залякували мене, потім помістили на півмісяця у відділення ізоляції, де мене били. Один злочинець сказав мені з погрозою: «Якщо будеш займатися вправами, то зламаю тобі ноги». На 13-ий день ув'язнення мене перевезли в центр тимчасового ув'язнення Шеньяна. Там утримували більше 20-ти учнів Дафа в кімнаті, де незліченні комахи кусали нас вночі.
Обіцяли нас звільнити до середини жовтня, але віддали у відомство Політико-юридичного комітету. Його глава на прізвище Лі «виховував нас» по партійному вченню. Всі дні ми проводили в комітеті, а ввечері нас відпускали додому. Це тривало більше 10-ти днів.
24 жовтня я приїхав у Пекін на велосипеді. 26 жовтня я поїхав у Бюро прийому апеляцій при Держраді. Там було багато поліцейських у цивільному. Мене схопили й повели на 5-ий поверх якогось будинку, де спеціально тримали учнів із Шеньяна. Рано вранці 28-го близько 80-ти учнів втекли звідти. Наступного дня я займався вправами на площі Тяньаньмень. Міліціонери жорстоко побили мене, помістили в одну велику залізну клітку поруч із площею Тяньаньмень .
Пізніше міліціонери із Шеньян приїхали «зустрічати» мене. Один з них бив мене ременем, а потім коліном так ударив у пах, що я ледь не впав від болю. Вони помістили мене в підвал і 9 годин тримали в наручниках. Протягом цього часу вони били мене по ногах, голові й мучили мене. Я був весь поранений (навіть через кілька місяців пальці на руках не діють). 30 жовтня мене привезли в центр передачі злочинців Шеньяна.
1 листопада я з декількома учнями вивчав Закон, кілька міліціонерів з начальником прийшли відібрати книги Дафа. Я почав захищати книги, але вони сильно побили мене. Коли співучні почали захищали мене, їх також побили. Вони помістили всіх чотирьох учнів в іншу кімнату. В камерах, ми почали займатися п'ятою вправою. Побачивши це, злісні міліціонери почали черевиками бити нас.
У той вечір міліціонер Лю Дун та інші перевезли мене в трудовий табір Чжанши, присудивши до 3-літнього покаранню трудовим перевихованням.
Там ми щодня вставали о 05:30 ранку, лягали спати о 9 годині вечора, сиділи на маленькій табуретці по 15 годин. Одного разу злісний міліціонер Хуан змушував усіх зізнатися в злочині, я відмовився, він наказав мені бігати. Так тривало п'ять днів.
Злісні міліціонери Чжан, Вей Міньтан, політрук Чен Гао багато разів змушували нас учити теорію злої компартії, змушували «перевиховатися». Напередодні Нового 2000 року вони побили мене электрокийками, а потім пішли на концерт.
9 березня 2000 р. злісні міліціонери Ма Чжун і Чжан побили мене электрокийками близько двох годин. Наказали мені ходити по коридору до 2-ох годин ночі. А ранком змусили встати о 05:30 і сидіти навпочіпках. До вечора знову били электрокийками.
Кілька разів мені не давали спати цілодобово. У серпні 2000 року мене відправили в трудовий табір Луншань, а в листопаді перевели назад. Тільки 30 вересня 2001 р. мене звільнили.
Джерело: http://minghui.ca/mh/articles/2006/9/30/139009.html
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.