| Опубліковано: Понеділок 7. травня , 2007 |
|
15 березня 2007 року відділення Міжнародної амністії в норвезькому місті Стравангер провела семінар під назвою "Свобода слова в Китаї". Відвідувачі на семінарі вислухали виступ лідера китайської групи Міжнародної амністії в Норвегії Геральда Фолькворда, що торкнувся питання цензури й свободи слова в Китаї, а також проблем, з якими в Китаї зіштовхуються адвокати з прав людини й захисники віри. Практикуюча Фалуньгун Карі Весет коротко розказала про переслідування Фалуньгун у Китаї, і практику видалення органів у живих практикуючих Фалуньгун. Двоє біженців, які є практикуючими Фалуньгун, пан Лі та Дай, розповіли про катування, яким вони піддавались.
 |
| Геральд Фолькфорд (фотографія була зроблена в Осло, під час іншого заходу) |
Згідно слів Геральда Фолькворда, Китай є країною із самою суворою цензурою й контролем за ЗМІ й Інтернет, і уряд використає всі доступні способи, щоб контролювати інформацію й думки. Китайський уряд має монополію на визначення того, що є "погрозою" суспільству, і будь-яка критика уряду може розглядатися як напад на безпеку держави. Велику кількість людей відправляють на кілька років у в'язниці або навіть вбивають за "порушення громадського порядку", "підрив держави" й "підрив репутації партії", що, по суті, може включати все.
Щоб проілюструвати це, пан Фольворд використав випадок пана Бу Дунвея. Пан Бу Дунвей є практикуючим Фалуньгун, що із серпня 2000 року провів десять місяців у трудовому таборі за те, що він відправив уряду петицію, щоб він переглянув питання заборони Фалуньгун. У травні 2006 року він знову був арештований за "порушення громадського порядку", тому що він передавав книги Фалуньгун, і тому що він працював у міжнародній організації Фонд Азії. Міжнародна амністія вважає його ув’язненим совісті, і припускає, що він перебуває перед небезпекою бути підданим катуванням.
Пан Фолькворд вірить, що Китай використовує ЗМІ як пропаганду для нападок на голоси критики. Це було проілюстровано пані Весет, що пояснила, як уряд Китаю влаштував самоспалення на площі Тяньаньмень, і оголосив, що п'ятеро практикуючих Фалуньгун підпалили себе. Це робилося з метою розпалення ненависті й виправдання жорстоких катувань, принижень, зґвалтувань і так далі, які застосовують до практикуючих Фалуньгун. Було задокументовано більше 3000 випадків смертей практикуючих Фалуньгун у результаті катувань. Однак реальне число залишається невідомим.
Пані Весет сказала, що викриття злочинів, пов'язаних з незаконним видаленням органів, також вважається "погрозою" суспільству. Пан Цао Дун, що практикує Фалуньгун, був на п'ять років відправлений у в'язницю, за те, що він "мав незаконні контакти з анти-китайскими силами в Китаї й за його межами", і за "незаконне інтерв'ю". Він зустрівся з Едвардом Макмілланом-Скоттом, віце-президентом Європейського парламенту, і розповів йому, що він бачив у центрі ув’язнення в Китаї тіло практикуючого Фалуньгун, у якого були вирізані органи.
 |
| Зліва направо: Перекладачка пані Хун, і практикуючі Фалуньгун пан Лі та пані Дай |
Обвинувачення в тому, що китайський режим видаляє органи в живих практикуючих Фалуньгун, тіла яких потім піддають кремації, щоб позбутися від доказів, були підтверджені у звіті "Криваве видалення органів" (1). Він був написаний адвокатом з прав людини Девідом Мейтасом, і Девідом Кілгуром, колишнім членом парламенту й держсекретарем Канади. Вони зробили ясний висновок: "Коли вся інформація складається разом, то виявляється страшна картина". Між 2000 й 2005 роками було проведено 41.500 трансплантацій, донорами для яких могли бути тільки практикуючі Фалуньгун. Мейтас і Кілугур думають, що незаконне видалення органів триває, і вони вважають це злочинами проти людства.
Наприкінці семінару пан Лі і пані Дай розповіли про свій досвід перебування в трудових таборах Китаю. Панові Лі відмовили в адвокаті, і він був відправлений на 4 роки в трудовий табір, а пані Дай провела в трудовому таборі 5 років, куди вона була поміщена без яких-небудь законних процедур. Вони обоє піддавалися багатьом видам катувань. Пані Дай змушували протягом декількох днів випрямившись стояти у невеликому, обкресленому на землі колі, і її протягом декількох днів позбавляли сну. Її катували електричним шоком і вона втратила своє ліве око, і частково осліпла на інше. Більше того, вона розповідає про ретельні медичні огляди, яким піддавали тільки практикуючих Фалуньгун, і що в них постійно запитували, чи мали вони раніше хвороби нирок, печінки або серця. Пізніше вона більше ніколи не бачила декількох своїх друзів-практикуючих. Коли вона втекла з Китаю, і почула про незаконне видалення органів, вона зрозуміла зв'язок між цим, і була вкрай шокована.
Китайський режим офіційно заперечує обвинувачення в незаконному видаленню органів, і говорить, що "ніхто не повірить у цю абсурдну неправду". Нацисти так само заявляли, що не існує ніяких концентраційних таборів. В 1943 році Головний суддя Вищого суду США відмовився вірити інформації польського дипломата про голокост, і сказав: "Я не говорю, що парубок обманює. Я сказав, що я не міг повірити в те, що він сказав. У цьому є різниця".
Замітка:
1. Звіт Кілгура й Мейтаса "Криваве видалення органів" доступний на http://ru-enlightenment.org/docs/mheditors/081206_KilgourReport.htm
Версія англійською мовою
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.