|
||
|
Практикуючий Фалуньгун пан Ван Цзян нещодавно піддався жорстокому переслідуванню
Практикуючий Фалуньгун Ван Цзян нещодавно піддався жорстокому насильству у в'язниці Дацин провінції Хейлунцзян. Коли 12 червня 2006 р. родина відшукала його, вони негайно приїхали у в'язницю, вимагаючи побачення з Ваном. Начальство в'язниці відразу збрехало, що якийсь злочинець побив Вана, і, що цей злочинець обманом виманив Вана з камери, і вони не знають, чим він бив його. Вони також сказали, що Ван не повідомив про те, що трапилося навіть через два дні, і збрехали, що злочинець вже поніс за це покарання. Тюремна влада відзначила те, що Ван був занадто чесним і сказав, що майже не постраждав, і тільки після того, як з'явилася пухлина на ребрі з лівої сторони, не можна було сховати інцидент. Влада повідомила, що Ван Цзян відмовляється носити тюремний одяг і співробітничати з ними. У зв'язку із цим вони мають право позбавити його побачень, але, з огляду на вік матері - 70 років - їй дозволили зустрітися. Ув'язненим дозволяють побачення, але коли родини практикуючих Фалуньгун хочуть відвідати своїх близьких, вони повинні одержати дозволи в п'яти начальників: у начальника в'язниці, начальника політичного відділу, начальника виправного відділу, начальника камери, начальника команди внутрішнього розпорядку. Всі п'ятеро повинні поставити підписи в документах на дозвіл побачення. Потім двоє злочинців разом з помічником начальника камери, відповідальним за примусове «промивання мозку» і «перевиховання», доставляють ув'язненого практикуючого Фалуньгун у кімнату для побачень, де й відбувається зустріч. З тих пір, як практикуючі Фалуньгун стали потрапляти у в'язницю Дацин, адміністрація ввела для них у кожній камері дуже жорстокі правила. За практикуючими постійно стежать і безпосередньо спостерігають начальник камери, відповідальний за примусове «промивання мозку» і «перевиховання» і багато інших ув'язнених із цієї камери. Вони особисто контролюють всі дії кожного практикуючого. Тюремна влада приставляє чотирьох «особистих спостерігачів» до кожного практикуючого, які стежать за ним цілодобово й постійно ведуть протоколи. Вони забороняють практикуючої залишати камеру, і навіть усередині камери їхня діяльність обмежена. Практикуючі змушені сидіти в так званій навчальній кімнаті весь день. Як же тоді можливо, щоб Вана шляхом обману виманили з камери так ще побили? Ясно, що влада щось приховує. Родичі Вана розмовляли з ним у кімнаті побачень по телефону, сидячи один навпроти одного, розділені дротяною сіткою. Ван був худим і слабким. У нього не було сил розмовляти, його голос був слабким, ледве чутним. Родина хотіла, щоб він показав ушкоджене ребро, коли він підняв сорочку, то там була велика пухлина. Ван мовчав. Але коли його рідні захотіли довідатися, хто його побив, яке знаряддя при цьому використовував, на його обличчі з'явилося страждальницьке вираження. Одна родичка підвищила голос і запитала, що трапилося. Ван сказав, що його побили досить давно, і що пухлина утворилася при повторному побитті (здавалося, що ребро було зламано раніше). У цей час Чжу Веньу, заступник начальника камери, що спостерігав за всім що відбувається, швидко опустив сорочку Вана й грубо здавив опухле місце. Він щось промурмотав, і Ван зморщився від болю. Родичка хотіла ще щось сказати, але тюремник на ім'я Чжу швидко перервав телефонне з'єднання. Одна родичка просила тюремне начальство дозволити забрати Вана для лікування, але влада рішуче відмовила, мотивуючи свою відмову тим, що Ван сам не хоче, щоб його звільнили для лікування. Тоді вона сказала, що Ван дав на це згоду по телефону, і що якщо Ван помре, то вона подасть судовий позов на людей, які замішані у цьому інциденті. Чжу Веньу, заступник начальника камери, відповів: «Ми не можемо гарантувати безпеку Вану. Бійки між ув'язненими - звичайна справа». Він навіть додав, що сьогодні кожного можуть забити до смерті на вулиці. У той же час він спробував її заспокоїти, сказавши, що повідомить через два тижні про результати регулярного тюремного медичного обстеження. |
||