| Опубліковано: Неділя 26. квітня , 2009 |
|
Практикуючий Фалунь Дафа з Ізраїлю
Впродовж багатьох років у нас у місті було лише одне місце для занять вправами. Там збиралися двічі на тиждень вранці в п'ятницю і суботу. У останні дні тижня, не маючи вибору, я виконував вправи один удома. Кілька місяців тому я раптом відчув прагнення почати виконувати вправи на вулиці в парку. Це рішення було для мене не простим, оскільки мною володів страх і найрізноманітніші прив’язаності.
Більш всього я боявся, що наді мною сміятимуться. Я виріс у домі, де вважалося, що люди, що роблять неординарні справи на публіці, є неадекватними. Я не хотів, щоб мене теж вважали таким неадекватним. Зараз, аналізуючи свою поведінку з точки зору Фа, я усвідомлюю, що це була моя прив’язаність до репутації і боязнь впасти обличчям у бруд перед оточуючими.
Ще мене долав страх, що хтось може напасти на мене із спини під час вправ. Тому спершу я вибрав безлюдне місце в парку, де я відчував себе більш-менш захищеним, проте, я не насмілювався включити голосніше музику для вправ і тому слухав її в навушниках свого Mp3- плеєра.
Я наполегливо продовжував практику і старався по можливості старанніше вивчати Фа і відправляти праведні думки. З часом, з великою вірою у Вчителя і Дафа інтенсивність моїх страхів поступово ослабіла, моє тіло окріпнуло. Приблизно через місяць я знайшов у собі сили і упевненість перейти в людяніше місце в парку. Я також став включати музику голосніше і без навушників. Мені захотілося поділитися цією дивною практикою зі всіма довкола, а не тримати її таємно лише для себе.
З тих пір події розвивалися досить швидко. Я вивісив шовковий, під колір золота, плакат з написом «Фалунь Дафа - це добре!» на англійській і китайській мовах і встановив стоєчку з проспектами на різних мовах. Новина про нове місце для вправ незабаром поширилася, і мої друзі-практикуючі стали приходити в парк, приєднуючись до мене для спільного виконання вправ.
Святе місце
Одного дня вранці під час вправ до нас підійшла жінка років шістдесяти. Вона була високою і стрункою, волосся її було покрите хусткою, як це роблять всі релігійні заміжні єврейські жінки. Вона сказала, що у минулому пробувала займатися йогою і різними напрямами цигун і що, підійшовши ближче до місця, де ми виконували вправи, вона відразу ж відчула абсолютно нові відчуття. Їй здалося, що це місце випромінювало святість, яка поширювалося у всіх напрямках як «Лулав» (гілка фінікової пальми, яка використовується в релігійних єврейських ритуалах).
Залишатися милосердним у будь-яких ситуаціях
Одного дня, коли ми виконували п'яту вправу - медитації, практикуюча, яка сиділа поряд зі мною, покликала мене по імені. Коли я розплющив очі, вона показала на місце, де був вивішений наш плакат, що знаходився в 50 метрах від нас. Я побачив людину, що знімає наш плакат. Я розсердився, підбіг до нього і голосно зажадав, щоб він зупинився. Я подумав, що він намагається вкрасти плакат. Як виявилось, він був одним з прибиральників парку, і знімав плакат по вказівці свого керівника. Прибиральник сказав, що вони не знали, що це був наш плакат. У той момент, я раптом зрозумів, що як послідовник Фалунь Дафа я не повинен був так злитися, і що це, напевно, було для мене перевіркою. Я зрозумів, що я повинен був проявити терпіння і спокійно розповісти цій людині про Фалунь Дафа і про три принципи, що лежать в основі нашої практики: Істина, Доброта і Терпіння. Я відчув величезну вдячність Дафа за те, що мені дали шанс навчитися володіти своїми емоціями і зберігати спокійний стан і гарний настрій впродовж всього дня, не дивлячись на обставини, що склалися.
Долати всі перешкоди і продовжувати свою практику
З приходом зими і падінням температури в Єрусалимі вранці під час наших занять стало дуже холодно. Особливо під час другої вправи, методу стоячої палі Фалунь, мої руки замерзали, і я відчував сильний дискомфорт. Одна практикуюча теж відчувала сильний дискомфорт і через це перестала приходити робити вправи, кажучи, що знову почне приходити через пару місяців, коли потепліє. Мені здалося, що вона поступає не відповідно до Фа. Я бачив фотографії практикуючих в Китаї, які надівали рукавички і робили вправи на снігу, при температурі набагато нижчою за нашу. Я пішов і купив собі пару хороших шкіряних рукавичок з хутром усередині. Так я вирішив цю проблему.
Я вирішив, що ніщо не перешкодить моїй практиці. З тих пір, як я створив нове місце для занять, я ніколи не пропускав ні дня без вправ, окрім днів, коли йшов дощ. Як би не було важко вставати рано вранці, в якому б настрої я не був, я завжди йду і виконую вправи і ніколи про це не шкодую. На мій погляд, в цьому і полягає самовдосконалення, тобто, в подоланні різних перешкод.
Вчитель сказав у книзі «Чжуань Фалунь» (лекція дев'ята): «Раніше, коли я займався самовдосконаленням, багато благородних мудреців мені говорили так: «Важко терпиме є терпимим, важко здійсненне є здійсненним». Насправді саме так, давайте, після курсів, спробуйте. Коли знаходитимешся в справжній біді або якому-небудь випробуванні, спробуй: важко витерпіти, але терпи; виглядає неможливим, говорять, що важко виконати – тоді спробуй, чи можеш, врешті-решт, виконати це чи ні. Якщо ти дійсно з цим впораєшся, то, поза сумнівом, виявиш «тінисті верби, яскраві квіти і ще село попереду»».
Це розуміння на моєму рівні самовдосконалення. Будь ласка, вкажіть на будь-які упущення.
Спасибі Вчителеві і Дафа!
Ви можете роздруковувати та використовувати весь список статтей, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.