Канада: член Законодавчої Асамблеї засуджує злодіяння КПК, пов'язані з вилученням органів

Майкл Пру, член Законодавчої Асамблеї Онтаріо (Канада), нещодавно підкреслив у своєму інтерв'ю, що міжнародне співтовариство більше не може ставитися з терпимістю до поведінки комуністичної партії Китаю (КПК), що здійснює вилучення органів у живих людей, і що мають відбутися зміни.

Майкл Пру, член Законодавчої Асамблеї Онтаріо

Пан Пру згадує, що коли йому було близько 15 років, він вперше почув про першу пересадку серця, що в той час він подумав, що це було неймовірним.

Однак він зазначив: «Той факт, що наука зробила можливим трансплантацію органів, не означає, що комусь може бути дозволено насильно забирати органи у живої людини проти її волі. Це жахливо, це жахливо!»

Він додав: «У Канаді ми намагаємося надихати людей жертвувати свої органи після своєї смерті. Ми не забираємо їх у живих людей і не забираємо їх в ув'язнених, яких змушують підписати відповідні папери, незалежно від того (хочуть вони чи ні віддати свої органи). Перш за все, ми не стратимо людей, щоб отримати їх органи. Тому для мене це є абсолютно неприйнятним, якщо це насправді відбувається (в Китаї)».

За словами пана Пру, він абсолютно не впевнений у завіряннях КПК про те, що в Китаї не існує насильницького вилучення органів: «Я знаю, що уряд Китаю постійно говорить, що цього не відбувається. Але я дуже скептично ставлюся до цих заяв, тому що головні посадові особи спочатку заявляли, що вони не видаляють органи у засуджених на страту ув'язнених, заперечували цей факт; однак сьогодні вони говорять, що вони припинять цю практику протягом двох років. Таким чином, спочатку вони кажуть, що цього не відбувається, а тепер говорять, що повинні це зупинити. Тому я знаю, що відбувається насправді».

Він також вказав, як люди в Канаді дивляться на це питання: «Канадці, спираючись на свій досвід, після прочитання (інформації), вірять, що вилучення органів має місце (в Китаї)».

З 2006 року канадський адвокат з прав людини Девід Мейтас і колишній Держсекретар Канади (по Азіатсько-Тихоокеанському регіону) Девід Кілгур проводять розслідування відносно звинувачень у вилученні органів у Китаї. Докази, здобуті ними під час їх розслідування, змусили їх повірити, що десятки тисяч практикуючих Фалуньгун уже стали жертвами насильницького вилучення органів.

Китайський режим не може уникнути питання про видалення органів

Пан Пру зазначив, що хоча КПК хоче, щоб міжнародне співтовариство розглядало її в позитивному світлі, їй все ще необхідно багато працювати в галузі прав людини.

«Китай хоче, щоб його визнавали за його досягнення. Але вони не можуть отримати визнання за всі чудесні і хороші речі без того, щоб не були помічені і визнані всі ті погані справи, які вони здійснюють, такі як пересадка органів і вилучення органів у живих людей.

Китай повинен визначитися, ким він є і куди рухається. Тому тиск, який чиниться на Китай починає мати вплив, тому що китайський уряд хоче мати можливість приїжджати в будь-яку країну світу і говорить, що він поважає права людини.

Китайський уряд говорить, що це (вилучення органів) не відбувається, тоді дозвольте в’їхати (в країну) людям, які провели б розслідування. Нехай вони поговорять зі звичайними людьми та сім'ями тих, хто загинув у в'язниці, і з’ясують, що сталося з їхніми рідними, чи бачили вони їх тіла після смерті».

Він далі зазначив: «Я віддав розпорядження відносно моїх органів. Я підписав угоду, що після моєї смерті з ними можуть зробити все, що необхідно, щоб допомогти врятувати чиєсь життя. Але розумієте, я не хотів би, щоб у мене забрали їх до того, як я помру! У цьому і полягає питання! Все питання в цьому!»

Він додав: «Вилучати органи (у практикуючих Фалуньгун), коли вони ще живі, і вбивати їх заради їхніх органів - це жахливо!»

Надія на зміни в Китаї

Коли пан Пру в 1999 році приїжджав в Гонконг, він бачив, що китайці боялись говорити щось проти китайського режиму. Але він зазначив, що за минулі кілька років все більше і більше людей виступають проти політики КПК, щоб захистити свої власні права: «Я думаю, що великі зміни можливі і швидше за все відбудуться в Китаї. Це можливо завдяки міжнародному тиску. І оскільки китайський уряд хоче бути головним гравцем у світових подіях, вони повинні дозволити людям мати свободу, і це те, що чинитиме тиск на них. Ви не можете пригнічувати людей, вони мають право бути вільними».

«Будь-якому тоталітарному уряду стає все важче стримувати людей. Я думаю, що це добре, це дійсно добре».

Пан Пру сказав про те, що останнім часом відбувається на Ближньому Сході: «Люди, яких пригнічували у всьому, після років диктатури у всіх арабських країнах, піднялися у гніві та повернули демократію. Вони, можливо, не такі демократичні, відкриті і вільні, як ми (на заході), але це їхні перші кроки, і цього року там відбулись надзвичайні речі. Я думаю, що такі ж чудові речі незабаром відбудуться і в Китаї. Коли прийде свобода, Китай дійсно буде чудовим.

Я думаю, що коли люди зрозуміють, що їх уряд чинить неправильно, тоді у них з’явиться можливість сказати «ні», не дозволити такому повторюватись.

Коли Радянський Союз розвалився, і люди дізналися, що робить їх уряд, це стало справжньою проблемою для радянської комуністичної партії.

Китайський уряд міг в минулому ігнорувати питання вилучення органів, але вони більше не зможуть ігнорувати цього, тому що світ не таке вже велике місце. Якщо вони хочуть відвідувати більше міжнародних конференцій і займатися справами, тоді вони повинні показати, що вони поважають і захищають права людини, що вони поважають демократію і свободу. І це станеться. Це станеться».

Пан Пру згадав, що коли він був молодим, він бачив по телевізору, як молотками розбивали Берлінську стіну.

«Я поїхав туди наступного літа, дивився на Берлінську стіну ... і стояв з обох її сторін, оглядаючи її, а потім почав плакати. Тому що я не думав, що я побачу це, що я колись побачу це. Я не очікував побачити «арабську весну» ... і кінець апартеїду в Південній Африці.

Я твердо вірю в доброту китайців. Я думаю, що одного разу, як я сказав, ми побачимо відродження в Китаї, з точки зору прав людини і вільних виборів, і подібних речей».

На закінчення він сказав: «Безумовно, якщо така країна як Індія, в якій живе майже стільки ж людей, як у Китаї, може мати вільні вибори і різні партії, і може дозволити людям висловлювати свою думку, то Китай теж може це зробити!»

Версія англійською мовою

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.