Дивовижне одужання паралізованої жінки

Практикувальниця Фалуньгун Лю Веньцзюнь з Китаю

До початку практики Фалуньгун я перебувала в паралізованому стані протягом семи років. У мене діагностували туберкульоз, який поширився з легенів в лімфатичні вузли і кістки. У мене часто траплялися конвульсії. Чесно кажучи, я очікувала смерті.

Тим не менш, мені пощастило в 1996 році прочитати книгу Фалуньгун. Практикуючи самовдосконалення, я не тільки повернула своє здоров'я, але й гармонізувала сімейне життя.

Період випробувань

Я вийшла заміж в 30 років, і сім'я мого чоловіка побудувала для нас невеличкий будинок. Моя перша дочка народилася в 1983 році, після чого я дуже ослабла і втомлювалася навіть після виконання невеликого обсягу роботи.

Два роки потому, коли я була на п'ятому місяці вагітності, по дорозі на роботу в мій велосипед врізався інший велосипедист. Він вдарився в мій велосипед і поїхав. Я впала і відчула невеликий біль в ногах.
Після цього випадку пройшло небагато часу, і я перестала керувати своєю правою ногою. На сьомому місяці вагітності мене паралізувало. Моя сім'я запропонувала мені зробити аборт. Лікарі відмовилися, оскільки вважали, що я можу померти під час процедури. Я народила хлопчика.

Коли народився син, моїй дочці було три роки. Мій чоловік працював приватним викладачем з низьким і непостійним доходом. У нас не було ніяких заощаджень, щоб оплатити лікарську допомогу. Я була прикута до ліжка, через слабкість мені часто було важко говорити. Я жила в болі і відчаї.

Уві сні мені дали ще 10 років життя

Коли моєму синові було близько трьох місяців, мені приснився сон. Два охоронці прийшли подивитися на мене і пішли. Трохи пізніше прийшли дві жінки і привезли мене в похмуре місце. Два охоронці були там. З'явився чиновник високого рангу, подивився на двох охоронців і двох жінок і сказав: «Не йдіть. Я задам їй кілька запитань».

Мені поставили запитання: «Яку віру сповідує сім'я твоєї матері і свекрухи»?

Я сказала, що родина моєї свекрухи сповідує християнство, а в родині матері атеїсти. Потім він запитав мене, чи вірю я в християнство, і я відповіла, що не вірю ні в яку релігію.

«Що ви б Ви робили в майбутньому», - запитав він потім. Я відповіла, що хотіла б знайти найкращу школу вдосконалення, яка не поширена у світі».

Він запитав мене, чи впевнена я в собі. Я відповіла згодою. І він вирішив дати мені ще десять років життя. Потім він попросив жінок повернути мене в моє тіло.

Я повернулася, відкрила очі і здивувалася, де ж я була уві сні.

Я розповіла мамі про сон, коли вона прийшла. Вона сказала: «Ти мало не померла вчора. А сьогодні так добре розмовляєш, як це можливо?»

«Мені дали ще десять років. Можливо, у мене є ще десять років життя », - сказала я. Моя свекруха дізналася про це і позичила гроші на оплату медичних витрат.

Лікар діагностував у мене туберкульоз і сказав, що мені потрібен кістковий трансплантат. У місцевій лікарні не робили такі операції, але члени моєї родини не могли оплатити лікарню більш високого рівня і переконали лікаря зробити операцію в місцевій лікарні.

28 січня 1987 року лікар взяв частину кістки з мого правого стегна і зробив кістковий трансплантат. Операція пройшла успішно. Завдяки проведеній операції цей лікар став відомим, і потім його перевели в лікарню рівня провінції.

Три роки потому мене знову паралізувало

Я повернулася додому. Моя свекруха дбала про моїх дітей, поки я була в лікарні. Після мого повернення вона поїхала геть, так як будинок був занадто малий для ще одної людини. Дочці було три роки, а синові виповнилося сім місяців. Я була прикута до ліжка протягом більш аніж 100 днів.

Перед випискою лікар сказав, що мені треба стежити за харчуванням, щоб тканина розвивалася навколо нової кістки. Ми були бідні, і у нас було багато боргів, коли мене виписали з лікарні.

Мій чоловік взяв додаткову роботу, щоб заробити трохи грошей. Ми не могли дозволити собі найняти людину для догляду за мною. Я залишалася вдома разом з двома дітьми. Ми були такі бідні, що часто нам не вистачало на їжу.

Через три роки я перестала відчувати праву ногу. Поступово я втратила відчуття і в лівій нозі і не могла перевертатися. У мене стався рецидив кісткового туберкульозу, і я була в агонії.

Борг за перше хірургічне втручання не був повністю виплачений, і ми не могли дозволити собі оплатити додаткові лікарняні витрати. Я була прикута до ліжка протягом наступних семи років. Мої діти дбали про мене, коли чоловік ішов на роботу. Вони не могли добре прибирати за мною. Матрац поступово просочився гноєм. У моєму будинку було брудно і погано пахло.

Два абзаци з книги «Чжуань Фалунь» відродили мене до життя.

У 1996 році моїй доньці виповнилося 13 років, а синові 10. Я часто спілкувалася з літньою жінкою, яка жила по сусідству. У нас були дружні стосунки. Одного разу в травні ця жінка прийшла до мене додому з книгою в руці. Вона простягла мені книгу і сказала: «Подивіться на цю книгу. Вона велика. Ви перестанете думати, що життя погане після прочитання цієї книги. Я тільки що купила її. Читайте її, і я впевнена, що це піде вам на користь».

Я не планувала читати цю книгу, так як у мене була погана пам'ять, і я багато чого не могла зрозуміти. Я не могла повірити, що це дійсно така хороша книга. Вона наполягала: «Чи можу я говорити Вам неправду, враховуючи Ваше погане здоров'я? Погляньте на цю книгу. Прочитайте її, якщо можете. А якщо вона Вам не сподобається, то віддасте мені її назад».

Я погодилася і вирішила спробувати. Я закінчила середню школу і добре вчилася. Книгу я прочитала з самого початку до кінця. Після прочитання двох абзаців вступу я була зворушена, у мене з'явилася ясна думка: «Істина-Доброта-Терпіння - це властивість Всесвіту. Я думала, що Всесвіт - це природа. Я ніколи не знала, що він має властивість, характеристику».

У моєму тілі з'явилися приємні відчуття, коли я подумала про характер Всесвіту. Мені не було так приємно ще ніколи в житті. Я закрила очі і заснула з книгою на грудях.

Сусіди стали свідками мого одужання

Мені приснився сон, в якому я летіла в блакитному небі з великою кількістю зірок. Величезний Будда з'явився на південній стороні. Голос Будди пролунав, нібито це був стереозвук; його голос відлунювався так, що аж земля тремтіла.

Мене розбудили діти, і дочка запитала: «Мамо, ти завжди говорила, що не можеш заснути. Як же ти заснула сьогодні»? Я розповіла їм про сон. Вони переглянулися здивовано. Мій син сказав: «Мама виглядає набагато краще сьогодні і ясно говорить. Це не сон? Цього не може бути».

Вони пішли, щоб покликати тітку. Коли вони повернулися, то побачили, що я стояла, притулившись до стіни. Тітка злякалася, побачивши мене, я була так виснажена і сім років пролежала в ліжку. Вона не могла повірити своїм очам. Вона вибігла на вулицю і почала кричати про цю новину. Багато сусідів почули її і прийшли до нас. Я повільно пройшла зі спальні на кухню.
Мій чоловік повернувся додому в той момент і побачив, що так багато людей стовпилися біля дверей нашого будинку. Він злякався, але один із сусідів сказав йому: «Подивися на свою дружину. З нею щось трапилося». Мій чоловік відповів: «Я знаю. Цього варто було очікувати, це повинно було статися рано чи пізно». Він подумав, що я померла.

Сусід сказав: «Це не те, про що ти подумав! Вона не померла. Їй стало краще!». Мій чоловік не міг у це повірити. «Не кажи дурниць!» - Закричав він, а сусід намагався його заспокоїти.

Чоловік: «Ти повинна продовжувати читати "Чжуань Фалунь"»

Він заглянув у кухню і побачив, що я стою там. Він також побачив на ліжку книгу «Чжуань Фалунь», основну книгу Фалуньгун. Чоловік узяв книгу в руки і сказав: «Я знаю, ти, напевно, прочитала цю книгу і одужала. Автор цієї книги незвичайний. Ти повинна читати цю книгу знову і знову. Ти не можеш припинити читати її після того як вилікувалась».

Так я почала практикувати Фалуньгун. Два тижні потому я займалася ремонтом одягу. Раптом я відчула сильний біль у животі як при пологах. Усередині мого живота з лівого боку була опуклість. Я відчувала її багато років. Я побігла в туалет і відчула, як щось вийшло з мене. Я підняла це. Це було, як великий круглий вузол діаметром біля шести дюймів. Я стала його розкривати. Було важко, так як усередині було багато шарів. Між шарами був гній.

Після того, як я прочитала «Чжуань Фалунь», у мене пропали судоми. Я повністю одужала і мій розум прояснився. Я викладала в класі мого чоловіка протягом півроку в якості запасного викладача. Окружний відділ освіти відзначив мене за відмінне викладання.

Деякі місцеві чиновники прийшли до мене додому в 1999 році, коли почалося переслідування, і запитали, чи є у мене книги Фалуньгун. Я відповіла: «Я не знаю, навіщо ви прийшли, але можу сказати вам одне: Фалуньгун несе добро. У мене є книга «Чжуань Фалунь». Але ви не можете забрати її в мене. Це все одно, що відняти в мене життя».

Я розповіла їм свою історію і сказала: «Без цієї книги я помру. Не здійснюйте поганої справи». Вони були зворушені і пішли, не промовивши ні слова.

Мій сон здійснився.

Я вперше прочитала «Чжуань Фалунь» через 9 років і 10 місяців після того, як побачила сон, в якому мені дали ще 10 років життя. Двадцять років минуло з тих пір. Я в доброму здоров'ї і в мене щаслива сім'я. Мої діти виросли і знайшли роботу. Моя сім'я і родичі знають, що «Фалуньгун несе добро».

Я не можу словами висловити свою вдячність Вчителеві Лі і Фалуньгун. Тільки завдяки Вчителеві Лі я жива сьогодні.

Джерело: http://en.minghui.org/html/articles/2016/1/12/154769.html

* * *

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.