Історія Сюаньцзана. Праведна віра й чудеса. Частина 1

«Подорож на Захід» — це відомий китайський роман, який оповідає про подорож ченця в Індію за буддійськими сутрами. Цей чернець і три його учні, серед яких Цар мавп, долають безліч труднощів і стають свідками чудес.

Танський чернець Сюаньцзан разом зі своїми учнями. Сцена з роману «Подорож на Захід»

У реальному житті монах на ім'я Сюаньцзан дійсно подорожував до Індії за буддійськими сутрами за часів династії Тан. Загалом ця подорож тривала 19 років. За наказом імператора Тайцзуна розповідь ченця записали в романі «Подорож у Західний край за часів Великої Тан».

Історія Сюаньцзана записана в безлічі історичних книг. Його учні, Хуейлі та Яньцун, детально записали його історію під диктування. Нижче наведено деякі з випробувань, із якими йому довелося зустрітися, а також приклади його праведної віри та чудеса, свідком яких він став.

«Кінь тисячі миль»

Згідно з трактатом «Історія ранньої династії Тан», справжнє ім'я Сюаньцзана — Чень І. Він ріс дуже тямущою й розумною дитиною, і в 13 років став монахом. Його розуміння буддійських сутр відрізнялося широтою і глибиною суджень. Сюаньцзан також часто й багато подорожував, обговорюючи трактування буддійських принципів із вченими й ченцями того часу. Через це його часто називали «конем тисячі миль»* зі школи Шак'ямуні.

*прим. перекл.: образний вислів для позначення здібних людей. Китайською «цянь чи ма».

Буддійські сутри того часу були перекладені із санскриту. Існували різні версії перекладу, і вони дуже різнилися. Сюаньцзан мав багато запитань, але він не міг знайти точних відповідей на них. Монах із Сіндху (стародавня Індія) розповів йому про монастир Наланда в Сіндху, де жив монах Шілабхадра. Він був відомий тим, що проповідував вчення «Йогачарабхумі шастра», філософські концепції якого давали змогу глибше зрозуміти буддійські сутри. Почувши ці слова, Сюаньцзан вирішив поїхати на захід, щоби знайти Закон в Індії.

Закони в той час забороняли ченцям подорожувати за кордон. Пізніше через голод, який поширився у столиці в перший рік правління Чженьгуань (період династії Тан), монахам дозволили їздити в інші регіони, щоби просити їжу. Сюаньцзан скористався цією можливістю й попрямував на захід верхи на коні.

Пригода біля веж

У той час династія Тан воювала із Західно-тюркським каганатом і подорож у західному напрямку була ризикованою. Насправді наказ імператора забороняв будь-кому подорожувати в західні регіони. У дорозі Сюаньцзан пояснював охоронцям і генералам, навіщо вирушив на захід. Зворушені його щирістю й рішучістю, вони робили для нього виняток і дозволяли йому подорожувати далі.

Уздовж кордону височіло п'ять веж, які розташовувалися на відстані 30 миль (приблизно 50 кілометрів) одна від одної. Між ними лежала пустеля, яку було дуже важко перетнути. Пройшовши заставу Янгуань (поблизу міста Дуньхуана, на південь від застави Юйменьгуань, відомої як «Нефритові ворота») Сюаньцзану потрібно було пройти п'ять веж. Ці вежі цілодобово охороняли солдати, і тільки там була вода.

Коли Сюаньцзан підійшов до першої вежі та вже збирався набрати води — прямо перед ним пролетіла стріла. Сюаньцзан голосно закричав, благаючи солдат не стріляти, і пояснивши, що він монах із Чан'аня, який мандрує в Західний рай за буддійськими писаннями. Солдати припинили стріляти та привітали його зі стін вежі.

Ван Сян, головний охоронець вежі, також вірив у Закон Будди. Він попросив солдатів набрати доброї води для Сюаньцзана, і велів ченцеві відправлятися відразу до четвертої вежі. Один з охоронців цієї вежі, Ван Болон, був його родичем, він визвався допомогти монаху.

Коли Сюаньцзан досяг четвертої вежі, Ван Болон сказав ченцеві: «Ви не можете йти далі. Охоронець на п'ятій вежі затримає вас. Я знаю його».

Ван Болон дав Сюаньцзану велику пляшку з водою. Він також порадив ченцеві перетнути пустелю і знайти місце під назвою Емацюань, де є джерело води.

(Далі буде)

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.