Історія Сюаньцзана. Праведна віра й чудеса. Частина 2

«Подорож на Захід» — це відомий китайський роман, який оповідає про подорож ченця в Індію за буддистськими сутрами. Цей чернець і три його учні, серед яких Цар мавп, долають безліч труднощів і стають свідками багатьох чудес.

Танський чернець Сюаньцзан разом зі своїми учнями. Сцена з роману «Подорож на Захід»

У реальному житті монах на ім'я Сюаньцзан дійсно подорожував до Індії за буддійськими сутрами за часів династії Тан. Мандрівка тривала 19 років. За наказом імператора Тайцзуна розповідь ченця була описана в романі «Подорож у Західний край за часів Великої Тан».

Чудеса в пустелі

Відповідно до опису трактату «Ци Ень Чжуань», Сюаньцзан пішов через пустелю, яка не мала ознак життя — не видко було ні птахів у небі, ні диких тварин на землі. Сюаньцзан бачив там лише верблюжий і кінський послід, а також кістки загиблих людей. Ще гірше було те, що гаряче повітря створювало міражі з образами страхаючих привидів та демонів.

Сюаньцзан так і не знайшов джерела води в Емацюані. До того ж, коли він робив ковток із пляшки з водою, то раптово впустив її, і дорогоцінна волога миттєво просочилася в сухий пісок. Сюаньцзан розумів, що не зможе без води подорожувати далі. Він уже збирався повернутися, коли згадав клятву, яку давав, вирушаючи в дорогу: «Під час подорожі на захід у пошуках Закону, я не повернуся назад на схід, навіть на один крок, не отримавши справжніх буддистських сутр».

Тож Сюаньцзан вирішив, що ліпше помре, ніж відмовиться від своєї місії й пішов далі. Через чотири дні й п'ять ночей без води, усе його тіло почало горіти. Він страждав від небувалої спраги та втоми.

У напівнепритомному стані Сюаньцзан невпинно цитувати вірші з буддистських сутр. Він також звернувся до Бодхисатви Гуаньїнь, що як учень буддійського вчення, здіснює свою подорож не задля слави чи матеріальної вигоди. Він лише хотів принести справжнє вчення махаяни (Велика Колісниця) на східну землю (у регіон династії Тан). Він сподівався, що Бодхісатва Гуаньїнь посилить і підтримає його. З цією думкою він втратив свідомість.

Уночі Сюаньцзан прокинувся й відчув подих прохолодного вітру. Його фізичні сили трохи відновилися, і він заснув у пустелі.

Йому приснилося, що перед ним постала дуже висока божественна істота в золотих шатах. Вона сказала: «Чому ти спиш? Пора в дорогу!» Прокинувшись, він осідлав коня й попрямував далі. Раптово кінь став некерованим і помчав галопом. Коли кінь зупинився, виявилося, що вони стоять біля джерела. Сюаньцзан був урятований.

Сюаньцзан прибув у царство Кіпінь (яке також називають Kоpхене чи Капіса) і побачив скелясту, нерівну дорогу, де було безліч диких тварин, зокрема тигри й леопарди. Не знаючи, як продовжувати шлях, Сюаньцзан знайшов хатину й вирішив помедитувати в одній із кімнат.

Сюаньцзан відкрив двері в кімнату й побачив літнього ченця, який сидить на ліжку. Чернець був зраненим, на обличчі були порізи, по всьому тілу виділявся гній і сочилася кров. Сюаньцзан не знав, звідки він тут узявся.

Коли він вклонився на знак вітання, монах зачитав йому розділ сутри «Праджняпараміта» (відомої як «Сутра серця»). Він також попросив Сюаньцзана процитувати її. Тільки-но вони закінчили, земля вирівнялася, дорога розширилася, і всі дикі тварини та демони зникли.

(Далі буде)

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.