Історія Суня Симяо. Медицина, шлях вдосконалення і чеснота (частина 1)

Сунь Симяо (541—682 рр. н.е.) прожив 142 роки з кінця династії Суй до початку династії Тан. У школу він пішов у сім років і щодня запам'ятовував напам'ять тексти завдовжки понад 1000 слів. У 20 років він любив читати книги даосизму, буддизму... Місцевий правитель міста Лоян — Дугу Сінь, зустрівши Суня, сказав: «Це дуже талановита дитина. Боюся лише, що його великим талантам не знайдеться належне застосування».

Бачачи, що моральні цінності людей падають, і люди з жадібністю борються один з одним за славу й матеріальні вигоди, гублячи себе на цьому шляху, Сунь важко зітхав. Він вважав, що, якщо плекати в собі порядність, то людина може природно мати щастя й довголіття.

Під час правління імператора Сюаньді (559—580 рр. н.е.) династії Північна Чжоу Сунь усамітнено жив на горі Чжуннань. Під час правління імператора ВеньДі (581—618 рр. н.е.) династії Суй Суня хотіли призначити на посаду професора наук в Імператорській Академії, але він відмовився, пославшись на здоров'я. Своїм близьким знайомим він сказав: «Через п'ятдесят років у наш світ прийде святий. Тоді я й допоможу йому врятувати суспільство й людей».

Під час правління імператора Тайцзуна (627—649 рр. н.е.) династії Тан Суня знову закликали до столиці. Імператор був вражений тим, яким молодим на вигляд був Сунь, і сказав: «Дивлячись на тебе, розумію, що треба з повагою ставитися до тих, хто практикує даосизм. Вірю, що такі даоські святі, як Гуанчен Цзи та інші — це зовсім не вигадані персонажі». Після цього правитель не раз пропонував Суню різні посади, але той відмовлявся.

Протягом четвертого року періоду Сяньцін (659 рік н.е.) імператор Гаоцзун викликав Суня й запропонував йому посаду радника, але він знову відмовився. У 674 році Сунь попрохав дозволу повернутися в рідні краї, пославшись на погане здоров'я. Государ подарував йому хороших коней і запропонував поселитися в маєтку, який раніше належав принцесі Поян.

Усе своє життя Сунь присвятив вивченню медицини та збору лікарських трав. Він побував у багатьох відомих горах, збираючи й вивчаючи народні рецепти лікування різних захворювань.

Нащадкам Сунь залишив дві свої книги: «Тисяча золотих рецептів» («Цяньцзінь Яофан») і «Тисяча золотих доповнень до основних рецептів» («Цяньцзінь Іфан»). Сунь дуже високо цінував людське життя, тому називав ці рецепти золотими. Обидві книги ввійшли у велику енциклопедію стародавньої китайської медицини. Першу книгу не раз перевидавали в Японії. Щоб увічнити досягнення Суня, люди називали гору Утайшань, де він колись усамітнено жив, Яованшань (гора Царя медицини). На горі звели храм Суня і його статую. Щорічно, починаючи з 3 лютого, місцеві жителі відзначали там свято, присвячене великому лікареві. Святкові заходи тривали 15 днів.

Чотирикілограмові лапті

Багато років Сунь вивчав медицину з учителем у горах. Він був наполегливим і старанним, а також був високоморальним, тому вчитель передав йому всі свої знання. Коли настав час Суню спуститися з гір, вчитель сказав йому: «Усе в людському світі має свої причини. Не дозволяй тимчасовим труднощам перешкоджати тобі рятувати людей і допомагати суспільству. Знаю, що ти не зробиш нічого, що зашкодить людям і зганьбить мене, твого вчителя. Ніколи не змінюй свій початковий намір, і матимеш великі досягнення».

Зі сльозами на очах Сунь попрощався з учителем і покинув гори. Дотримуючись вказівок свого наставника, він щиросердно намагався виліковувати людей від фізичних недуг. Однак, усупереч його очікуванням, куди б він не пішов, часто він не лише не міг вилікувати хворих, але його пацієнти навіть вмирали, тільки-но він починав їх лікувати. Люди стали докоряти йому, лаяти й навіть сахалися його. Тому попри труднощі з їжею й нічлігом, він також терпів образи і приниження.

Якось він не витримав і вирішив повернутися в гори. Зі сльозами він розповів своєму вчителеві про той біль і страждання, які він переносив. Наставник подивився на нього і спокійно з добротою сказав: «Дуже добре розумію твій біль. Але це такий процес. Пізніше все зміниться. Головне не здаватись. Коли твоє солом'яне взуття важитиме 8,5 цзинів (4 кг), ситуація зміниться на краще».

Сунь знову попрощався з учителем і пішов. Він зіткнувся з такими ж проблемами, як і першого разу, але не здавався. Якось він ішов через грузьку місцевість, його ноги грузли в багнюці, яка налипала на його солом'яні лапті, які до того ж дуже порвалися. Вийшовши на сухе місце, він притулився до великого дерева, щоби підв'язати лапті. Його взуття стало важким і втратило форму, але вибору не було, він взувся й рушив далі.

Через деякий час він побачив, що група людей несе на кладовищі труну, з якої капає кров. Сунь уважно оглянув кров і зрозумів, що людину ще можна врятувати. Він кинувся до похоронної процесії та голосно закричав: «Зупиніться! Я можу врятувати цю людину! Вона ще жива!»

Люди не зважали, приймаючи його за божевільного. Сунь благав їх зупинитися й поставити труну на землю, проте ніхто його не слухав, бо вважалося, що, якщо зупинятися й поставити труну на півдорозі до цвинтаря, це може накликати нещастя. Сунь ішов поруч і голосно промовляв: «У труні лежить жінка, правильно? Вона мала важкі пологи, після яких не лише дитина не вийшла з утроби, а й мати померла від великої втрати крові. У неї все ще йде кров, значить вона не померла, і її можна врятувати. Швидше поставте труну на землю, інакше буде пізно».

Почувши це, люди були дуже здивовані, адже все саме так і було. Вони зупинилися, поставили труну на землю й відкрили її. Сунь дістав голку й вколов відповідну акупунктурну точку на тілі жінки. Через деякий час вона опритомніла і скрикнула. Усі були в приголомшені, і саме цієї миті почувся плач дитини. Мати й немовля були врятовані.

Звістка про цей чудесний порятунок двох життів одним уколом швидко поширилася всією округою. Сім'я врятованої жінки весь час дякувала Суню.

Наступного дня Сунь зібрався йти. Люди його не відпускали, залишали йому подарунки й гроші. З усього принесеного він узяв лише нову пару солом'яних лаптів. Потім він захотів зважити своє старе взуття й виявилося, що важить воно рівно 8,5 цзинів, як і говорив його вчитель.

Сунь рушив далі, продовжуючи лікувати людей. Дивовижним було те, що тепер усі його пацієнти повністю видужували. Люди стали називати його «божественним лікарем у солом'яних лаптях».

(Далі буде)

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.