Історія про Святих: у печері пройшло півдня, а у світі людей – 12 років

Є вислів про те, що на Небі пройшов день, а в людському світі вже пролетів рік. Буває, що набагато більше ніж рік. Кажуть, що в центрі Землі є світ, де півдня дорівнюють 12 людським рокам.

У книзі історичних записів «Улін цзи» описана історія, що сталася за часів династії Південна Сун (420—479 рр.) із селянином Вень Гуантуном із повіту Ченьсі.

Одного разу Вень побачив, що дикий кабан поїдає посіви на його полі. Він узяв лук і вистрілив у кабана. Стріла поранила тварину. Кабан кинувся навтьоки. Вень пустився в погоню, орієнтуючись за краплями крові на землі. Він пройшов кілька кілометрів, після чого побачив печеру. Сліди кабана вели прямо всередину.

Вень зайшов до печери, яка виявилася досить протяжною. Довгий тунель йшов глибоко під землю й раптом попереду показалося світло. Незабаром перед Венем постало село з кількох сотень будинків, про існування якого він раніше нічого не знав. Поранений ним кабан забіг у свинарник в одній із садиб.

З дверей цієї садиби вийшов старий і запитав: «Це ти поранив мою тварину?» Вень пояснив, що кабан поїдав його посіви й що він не просто так стріляв у нього й заради розваги. Старий задумливо промовив: «Якщо корова їсть чужі посіви, це неправильно. Але якщо через це вкрасти у господаря цю корову, то це ще більш неправильно».

Вень підійшов до старого, вклонився й вибачився за свій вчинок. Старий задоволено сказав: «Якщо зробив помилку й усвідомив, що вчинив неправильно, то це вже не вважається помилкою. Цій свині належало так постраждати, а ти тепер не відповідатимеш за це».

Старий запросив Веня зайти всередину. В одній із кімнат будинку сиділи понад десять учнів, на яких був одяг епохи династії Інь (XVI — XI ст. до н.е.). Вони уважно слухали наставника, який роз’яснював їм «Дао Де Цзін» (основний канонічний текст даосизму, прим. пер.). У західній частині будинку більше ніж 10 осіб грали на цитрі якусь дуже красиву мелодію. До Веня підійшов хлопчик і запропонував йому вино та їжу. Вень випив трохи й відчув легке сп'яніння, його тіло обм'якло, тому від другої чашки він відмовився.

Він подивився у вікно. Там начебто було все так само, як і в їхньому селі, лише природа була красивішою й повітря здавалося йому прозорішим і чистішим. Він захотів залишитися в цьому селі, але старий не дозволив і велів хлопчикові показати йому дорогу додому. Господар будинку також строго наказав хлопчикові добре замкнути двері, щоб ніхто із зовнішнього світу не зміг до них заходити.

Дорогою Вень запитав у хлопчика, що ж це за місце. Хлопчик розповів: «Ті люди в будинку, це мудреці, які прийшли сюди, не бажаючи жити під тиранією Ся Цзе, останнього імператора династії Ся (2070 — 1600 рр. до н. е.), який відрізнявся крайньою жорстокістю. Ці мудреці вдосконалилися в Дао і стали святими. Їхній наставник — це не хто інший, як Хе Шан Кун (відомий відлюдник Даос, що жив у Період Міжцарських війн — V століття до н. е., прим. пер.). Я прийшов сюди з повіту Шанья в період династії Хань (II ст. до н. е. — III ст. н. е.). Мене звуть Ван Фусі. Я шукав відповіді на деякі питання, щодо змісту «Дао Де Цзін». Я прожив тут 120 років, підмітаючи підлоги і прислужуючи, і лише після цього мені довірили стати придверним. Однак я досі не отримав відповіді на свої запитання».

Розмовляючи, вони дійшли до входу в печеру. Вень із жалем попрощався з хлопчиком, розуміючи, що, напевне, вони більше ніколи не побачаться.

Коли він вийшов із печери з іншого боку, він побачив, що цибуля, яку він залишив перед входом, повністю згнила. Він пробув у тому світі всього кілька годин, а на цій стороні вже пройшло 12 років. Його родичі вже давно справили похорон по ньому, тому, коли він з'явився живим і неушкодженим, усі дуже здивувалися. Наступного дня він разом з односельцями пішов до того місця, де була печера. Але там вони побачили лише велику кам'яну брилу, яку нікому не під силу було зрушити з місця чи розбити.

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.