Наслідки переписування священних текстів без належної поваги в серці

Понад тисячу років тому за часів китайських династій Сунь і Тан у Японії широко поширилася китайська каліграфія. Японці захоплювалися традиційною китайською культурою, а вивчення китайської каліграфії перетворилося в окремий вид мистецтва. Одним із прихильників цього мистецтва був відомий генерал і поет Тосіюкі Фудзівара.

Після того, як у Японії поширився буддизм, багато японців почали вивчати його й переписувати буддійські канони. Фудзівара також зацікавився буддизмом, і друзі часто просили його переписати для них буддійські тексти. Так він вручну переписав близько двохсот буддійських канонів (приблизно два томи).

Виклик до пекла

Раптово Фудзівара помер. За його душею прийшло двоє посланців пекла. Розлючені, вони зв'язали душу Фудзівари й забрали із собою.
Фудзівара з обуренням запитав, за що вони так жорстоко поводяться з ним. «Не відаємо, — відповіли cлужителі пекла, — ми просто виконуємо наказ. Скажи, чи переписував ти коли-небудь буддійські канони?»

Фудзівара ствердно кивнув, а один із його конвоїрів запитав: «Скільки ти переписав канонів?» Фудзівара сказав, що переписав майже два томи на прохання своїх друзів. Посланець пекла сказав на це, що тепер усе зрозуміло. Більше вони не розмовляли.

Через деякий час до них верхи на конях під'їхали приблизно 200 озброєних воїнів-примар. Їхні очі пашіли люттю, а губи червоніли, як полум’я. Тремтячи від страху, Фудзівара мало не втратив свідомість. Солдати попрямували прямо до нього.

«Хто ці солдати?» — запитав Фудзівара. Його супровідники сказали: «Хіба ти не впізнаєш? Це ж ті твої друзі, які просили тебе переписати для них буддійські писання. Вони сподівалися, що за їхнє прохання переписати канони вони здобудуть благословення й переродяться в раю, чи стануть божествами, чи хоча би зможуть знову переродитися в людському тілі. Але коли ти переписував канони, ти не виявляв до священних писань достатньої поваги в серці. Ти й далі їв м'ясо, і різноманітні бажання роїлися у твоїй голові. Твою свідомість переповнювали погані думки, серед яких і хтиві. Через це твої друзі не здобули жодної доброчесності та стали такими, якими ти їх зараз бачиш. Вони ненавидять тебе, і збурені жадобою помсти подали на тебе скаргу в пекло. Інакше тебе би не викликали до пекла».

Переляканий Фудзівара запитав, що з ним тепер буде, й у відповідь почув: «Ти постійно ставиш дурні запитання. Вони розрублять тебе мечами на 200 частин, і кожен візьме собі частину твого серця. Це принесе тобі нескінченні муки».

«Чи є змога цього уникнути?» — запитав Фудзівара.

«Не знаю. Нічим не можу допомогти», — відповів посланець.

Знічений Фудзівара почав ходит назад і вперед і раптом помітив річку. Вода в ній була чорною й дуже смерділа. Він запитав служителя пекла: «Чому вода в річці така брудна?»

«Вода в річці — це чорнила, якими ти переписував священні тексти. — відповів посланець, — Буддійські канони, переписані людьми із чистим серцем, усі прийняли на Небі, а канони, які ти переписав із брудними думками, викинули сюди. Дощ змив із них чорнила, які стекли в низину й утворилася ця смердюча ріка». Почуте вразило і ще більше налякало Фудзівару.

Він заплакав і запитав: «Що я можу зробити, щоб врятуватися? Будь ласка, допоможіть мені». Посланець зі співчуттям сказав: «Мені тебе шкода, але ти багато нагрішив. Я дійсно не можу тобі допомогти». У цей час їх почали підганяти йти далі.

Незабаром вони під'їхали до воріт. Увесь майданчик за воротами переповнювали зв'язані чи закуті в кайдани люди.

Дати обітницю й повернутися у світ людей

200 солдатів ненависно дивилися на Фудзівару, бажаючи якнайшвидше пошматувати його. У розпачі Фудзівара знову звернувся до посланця: «Невже справді нічого не можна вдіяти?» Посланець мовив: «Можеш спробувати дати обітницю, переписати чотири томи канонів». Тож перед тим, як увійти у ворота, Фудзівара сердечно поклявся, що перепише чотири томи канонів, щоб виправити свою провину. Незабаром його доставили до палацу владики пекла Янь-вана.

До нього підійшов чиновник пекла й запитав: «Це Фудзівара?» Посланці ствердно кивнули. Чиновник зазначив, що вони прийшли пізніше призначеного часу, а потім сказав: «Фудзіваро, які чесноти ти накопичив у людському світі?»

«Нічого особливого, — відповів Фудзівара, — я лише на прохання інших людей переписав 200 буддійських канонів». Чиновник сказав: «Намічений тобі спочатку життєвий шлях у світі людей ще не закінчився, тебе викликали сюди тому, що ти переписав буддійські канони з нечистим серцем. Я передам тебе в руки тих, хто подав на тебе скаргу, нехай вони самі вирішують, як тебе карати».

Від таких слів Фудзівара затремтів і сказав: «Я поклявся переписати чотири томи буддійських канонів, але переписав поки лише два й мене викликали сюди. Я ще не виконав повністю своєї обіцянки».

«Це правда? Принести мені книгу записів», — наказав чиновник. Принесли величезну книгу, і коли чиновник переглядав записи, Фудзівара також заглянув у неї й побачив, що там записано абсолютно всі його провини й жодної чесноти. Клятва, яку він дав перед тим, як увійти до воріт пекла, була записана на останній сторінці.

Чиновник сказав: «Гаразд, цього разу я дам тобі шанс. Ти можеш повернутися у світ людей і виконати свою клятву. Але ти дійсно мусиш виконати все, що обіцяв». Коли чиновник сказав своє рішення, 200 воїнів-примар миттю зникли. Чиновник ще раз підкреслив: «Ти обов'язково мусиш виконати свою обіцянку!» Після цього Фудзівару повернули у світ людей.

Вічне каяття й жаль

Прокинувшись у своєму людському тілі, Фудзівара побачив заплакану дружину. Йому здавалося, що все це було всього лише сном, але спогади про події у пеклі були дуже яскравими. «Цього разу мушу переписувати буддійські канони із чистим серцем» — подумав він.

Поступово Фудзівара одужав. Він підготував пензлик, чорнило й папір, попросив прокреслити на папері спеціальні лінії, щоб він міг писати рівно й акуратно й почав переписувати канони. Однак із часом Фудзівара знову перестав себе контролювати. Часто бувало так, що, переписуючи канони, він раптом кидав це заняття і йшов до гейш у пошуках задоволень. Через деякий час він зовсім забув про все, що сталося в пеклі. Й ось намічений йому термін життя закінчився — він помер.

Через рік відомий придворний поет Кі-но Томонорі побачив уві сні змученого Фудзівару, який звернувся із такими словами: «Після того, як я пообіцяв скопіювати чотири томи буддійських канонів, я повернувся у світ людей. Та оскільки я був безвольним, мене здолала лінь, і я не зміг стримувати свої брудні помисли. Я не виконав свою клятву, і за це мене покарано. Я постійно страждаю від нестерпного болю. Якщо ви пожалієте мене, будь ласка, візьміть хороший папір і попросіть ченця в храмі Міцуї переписати для мене чотири томи буддійських канонів».

Сказавши це, він заплакав. Томонорі прокинувся в холодному поті. Вставши на світанку, він узяв папір і пішов до храму Міцуї.

Тільки-но один із ченців у храмі побачив його, то одразу сказав: «Саме збирався відправити когось до тебе, але ти сам прийшов. Дуже добре». Томонорі запитав: «Ти щось хотів попросити в мене?» Чернець сказав: «Цієї ночі уві сні я побачив Фудзівару. Він сказав, що мусив із чистим серцем переписати чотири томи буддійських канонів, але через лінь не зробив цього й помер. Тепер він страждає в пеклі за свої гріхи. Фудзівара також сказав, що у вас є папір, і попросив мене переписати для нього священні книги, щоб зменшити його страждання. Він гірко плакав і просив мене не відмовляти йому».

Томонорі розповів ченцеві, що він теж бачив уві сні Фудзівару. Вони були так зворушені, що заплакали. Чернець узяв папір і переписав буддійські писання із чистим і щирим серцем.

Пізніше Фудзівара знову приснився їм обом і сказав: «Красно дякую. Завдяки цій чесноті в мене тепер є невелике полегшення від нестерпного болю». Цього разу він мав кращий вигляд, і спокійніший вираз обличчя.

Джерело: Uji Shūi Monogatari яп. мовою

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.