Історії про чесність Янь Шу

Янь Шу — поет, каліграф, учений і чиновник часів династії Сун (960—1279 рр.). З дитинства вирізнявся прямотою, чесністю й гострим розумом.

У 7 років, він уже міг писати вірші, а в 14 років його представили імператору Чжень-цзуну (968—1022 рр.) як юного вундеркінда.

У 1005 році Янь Шу поїхав до столиці, щоб узяти участь в імператорських іспитах разом із більш ніж 3100 учасниками з усієї країни.

Йому надали привілей без попереднього добору відразу складати іспит імператору, але він наполіг на тому, щоб складати всі іспити на загальних підставах.

У першому турі іспитів Янь Шу спокійно і впевнено відповідав на всі запитання. Імператора це вельми вдовольнило, тож він присвоїв Шу вчений ступінь «цзіньши».

У другому турі іспитів Янь Шу попалася тема, яку він раніше досконально вивчав під час тренування. Він вирішив, що так буде нечесно, і попросив головного екзаменатора дати йому іншу тему, пояснивши тому причину.

Екзаменатор сказав: «Неважливо, чи працювали ви над цією темою раніше, просто напишіть свою відповідь, і ми її оцінимо. Адже якщо я дам вам іншу тему, можливо, вона вам буде незнайомою, тож ви ризикуєте провалити іспит».

На це Янь Шу заперечив: «Якщо ви не дасте мені іншу тему, то нехай навіть я успішно складу іспит, це не означатиме, що я маю справжній талант і хорошу ерудицію. А якщо я не справляюся з новою темою, це як раз і означатиме, що я недостатньо підготовлений». Екзаменатору довелося дати Янь Шу нову тему для іспиту.

Янь Шу уважно прочитав нову тему, трохи подумав, а потім дуже швидко написав твір. Екзаменатора вельми вразили здібності Яня та його гострий і гнучкий розум.

Потім Янь Шу попросив ще одну тему й також дуже швидко й добре написав твір. За чесність і скромність його дуже поважали.

Після іспитів імператор відразу ж покликав до себе Янь Шу і сказав: «Ти маєш не лише справжній талант, але, що більш важливо, володієш чеснотами: чесністю й прямотою!»

Оцінивши достойно його таланти й чесноти, імператор присвоїв йому вищий учений ступінь.

Тоді в країні панували мир і процвітання. Столичні чиновники часто здійснювали заміські прогулянки чи влаштовували різні банкети. Оскільки Янь Шу походив із бідної сім'ї, то не мав грошей, щоб брати участь у цих заходах. Тому весь вільний час він проводив удома, читаючи та пишучи статті разом зі своїми братами.

Одного разу імператор захотів вибрати вчителя для свого сина і принца-наступника. Він не звернувся до своїх радників за рекомендацією, а відразу призначив на цю посаду Янь Шу, сказавши: «Я чув, що Янь Шу замість розваг сидить удома, читає й пише. Він чесна й сумлінна людина, найкраща на посаду наставника наслідного принца».

Прийшовши до імператора, щоби подякувати йому за таку честь, Янь Шу чесно сказав: «Я не подорожую й не беру участі в банкетах зовсім не тому, що мені це не подобається, а тому, що я з бідної сім'ї й не маю грошей на все це. Якби мав гроші, то робив би те ж, що й інші». Чесність Янь Шу зворушила імператора, і він ще більше пройнявся довірою до Шу.

Хороший характер і чесність Янь Шу високо цінували як імператор, так і придворні чиновники. Після того, як наслідний принц вступив на престол, Янь Шу отримав низку підвищень по службі й у підсумку його призначили на посаду першого міністра. Однак високий ранг і популярність не зіпсували його, він як і раніше залишався чесним і скромним, за що народ його любив.

Янь Шу завжди рекомендував на високі посади талановитих людей, незалежно від їхнього походження. Багато з тих, кого він висунув, згодом прославилися і принесли багато користі державі й народу.

Якось Янь Шу зі своїм слугою проходив повз місто Янчжоу, відомого своїми садами й мальвничими пейзажами. Стомившись від тривалої прогулянки, вони вирушили відпочити в храм Дамін. Увійшовши до храму, вони вгледіли безліч віршів, написаних на стіні.

Янь Шу зацікавився віршами, сів на стілець і попросив свого слугу прочитати для нього ці рядки, але не називати імен їхніх авторів чи їхній соціальний статус.

Прослухавши кілька віршів, Янь Шу відчув, що один із них був особливо вдалим. Автором його був якийсь Ван Ці.

Потім Янь Шу розпорядився відшукати цю людину й запросити до себе. Коли Ван Ці прийшов, Янь пригостив його обідом, а потім вони вийшли погуляти в сад.

Це було наприкінці весни, і землю вкривали опалі пелюстки квітів. Дув приємний вітерець, піднімаючи пелюстки в повітря, що створювало дійсно прекрасне видовище.

Дивлячись на пелюстки, що кружляли в повітрі, Янь Шу згадав про щось і сказав Ван Ці: «Щоразу, коли в мене в голові з'являється хороший рядок вірша, я відразу записую його на стіні й думаю над наступним. Однак я застряг на одному вірші, і вже кілька років не можу придумати гарний наступний рядок».

Ван Ці ввічливо попросив йому прочитати вже готовий рядок і Янь Шу продекламував:

«Усі квіти опадають, і з цим нічого не вдієш».

Ван Ці сказав: «Чому б не написати наступний рядок так: «Повернулися ластівки, які начебто знають одна одну»? Він пояснив: «Це означає, що погода стала теплою, і з півдня повернулися ластівки, які ніби вже зустрічалися торік».

Янь Шу вельми вдовольнився запропонованим рядком і захоплено мовив: «Чудово, чудово, просто надзвичайно!»

Йому настільки сподобався цей рядок, що пізніше він включив його в один зі своїх відомих віршів «Хуан Сі Ша».

Янь Шу дуже вразив літературний талант Ван Ці. Тому, коли він повернувся до столиці, то порекомендував Вана імператору. Пізніше Ван Ці займав кілька важливих посад і добре справлявся зі своїми обов'язками.

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.