Історії стародавнього Китаю про великодушність і прощення

Великодушність і прощення, які є традиційними китайськими чеснотами, демонструють прояв милосердя й допомагають розв’язати багато конфліктів, про що свідчать нижче наведені історії.

Не захищатися, зіткнувшись із несправедливим звинуваченням

Як говорить прислів'я, рани, нанесені зброєю, перенести легше, ніж збиток, заподіяний чутками. Як стародавні китайці ставилися до людей, які завдали їм такої шкоди? Звернімо увагу на двох історичних персонажів.

Цай Сян, відомий чиновник, який жив за часів династії Північна Сун, якось бенкетував із друзями. Коли вони демонстрували своє вміння стріляти з лука, одна стріла ненароком поранив перехожого. Винуватець події стверджував, що людину поранила стріла, випущена Цаєм. Незабаром ця чутка поширилася містом. Чутки дійшли до імператора, який викликав Цая до палацу, щоб дізнатися, що трапилося насправді. Опустившись на коліна, Цай попросив вибачення в імператора, не сказавши ні слова на свій захист. Крім того, він ніколи не згадував про свою невинність навіть після повернення з палацу.

В аналогічній ситуації опинився Гао Фан, що жив за часів династії Східна Цзінь. Він служив суддею при міністрі оборони Чжан Цуньєні в місті Чанчжоу. Одного разу військовий офіцер Дуань Хунцзінь вкрав казенний будівельний матеріал, щоб виготовити для себе меблі. Дізнавшись про крадіжку, Чжан розлютився й наказав стратити Дуаня. Намагаючись захистити себе, Дуань заявив, що Гао дозволив йому взяти дошки. Чжан запитав Гао, так це чи ні, і Гао визнав свою провину. Так він врятував Дуаню життя.

Незабаром після цього Чжан звільнив Гао, дав йому коня і зняв із займаної посади. Гао спокійно пішов, не намагаючись довести свою невинність.

Незабаром Чжан відправив посильного повернути Гао, а через рік одна з довірених осіб Чжана розповіла йому, що Гао взяв на себе провину, щоб врятувати життя Дуаня. Чжан, здивований великодушністю чиновника, пройнявся до Гао ще більшою повагою.

Прощення і щедрість

Добровільно віддати гроші, можливо, не так уже й важко, але звичайним людям важко проявити милосердя до злодіїв, які посягнули на їхнє майно.

Коли Чжан Чжічан навчався в імператорському училищі, його сім'я надіслала йому 10 таелів (500 грамів) золота. За відсутності Чжана його сусід по кімнаті відкрив валізу й забрав золото. Співробітники коледжу провели обшук і знайшли в нього вкрадене. Щоб не наражати сусіда на приниження й ганьбу, Чжан сказав, що це не його золото.

Того ж вечора сусід усе повернув Чжану. Знаючи про його скрутне матеріальне становище, Чжан віддав йому половину золота.

Ось історія про те, як злодій став хорошою людиною. Юй Ліні з округу Чаочжоу був чесним і ніколи не заподіював нікому шкоди заради особистих інтересів. В останні роки життя Юй його сім'я досягла хорошого добробуту. Одного разу вночі злодій пробрався до їхнього будинку. Злочинцем виявився сином їхнього сусіда. Юй поцікавився в молодика: «Ти ніколи не робив нічого поганого. Чому зараз ти зважився на крадіжку?»

Злодій відповів: «Бо ми дуже бідні». На питання Юя, скільки йому потрібно, той відповів: «Десяти тисяч монет було б достатньо, щоб купити їжу й одяг». Юй дав йому грошей і відпустив, але тут же покликав назад. Злодій злякався, вирішивши, що Юй передумав і, можливо, збирається віддати його в руки правосуддя.

Юй сказав йому: «Ти дуже бідний, якщо патрульні на вулиці зупинять тебе і виявлять при тобі ці гроші, то ще матимуть багато запитань». Юй запропонував молодику переночувати та піти додому ранком. Того охопив сором за свій вчинок, і в майбутньому він став дуже чесною людиною.

Сім'я Юя досягла ще більшого процвітання. Багато людей вважали, що Юй та його діти отримали благословення Богів за добрі справи.

Великодушний не означає безвідповідальний

Великодушність не має нічого спільного з безвідповідальністю. Коли справа стосується безпеки та процвітання держави, слід покладатися на чесних і здібних людей.

Чжана Цісяня, відомого прем'єр-міністра, який жив за часів династії Північна Сун, призначили відповідальним за доставляння товарів на південь від річки Янцзи. Однієї днини під час сімейного застілля слуга вкрав у нього кілька срібних приладів, сховавши їх у своєму одязі. Чжан побачив це, та не промовив ані слова. Пізніше, коли Чжан став прем'єр-міністром, він призначив багатьох своїх слуг на високі посади, усіх, крім того, хто вкрав срібло.

Якось цей слуга, опустившись на коліна перед Чжаном, сказав: «Я служу тобі так довго, але тих, хто прийшов після мене, ти вже підвищив. Чому ж про мене забув?»

Чжан співчутливо відповів: «Я не хотів це говорити, але боюся, що ти однаково вже ображений на мене. Ти пам'ятаєш, коли ми жили на півдні, ти вкрав у мене срібло? Я зберігаю цей секрет уже приблизно 30 років, і ти, можливо, навіть про це й не здогадувався. Бувши прем'єр-міністром, відповідальним за призначення і звільнення чиновників, я мушу просувати доброчесних людей і звільняти аморальних і жадібних. Як я можу рекомендувати злодія на відповідальну посаду?

Оскільки ти так довго працюєш у мене, я дам тобі тридцять тисяч монет. Ти можеш піти й вибрати місце для будівництва будинку. Після нашої розмови,гадаю, ти не захочеш тут залишатися».

Слугу глибоко вразили ці слова. Зі сльозами на очах він попрощався із Чжаном.

Джерело: У Лян із династії Юань. Трактат «Жень Цзін».

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.