Імператор У-ді розкаявся у політичних помилках

Імператор У-ді династії Хань володів великими талантами і прогресивними поглядами. У роки його правління територія імперії Хань збільшилася вдвічі, а репутація імперії як могутньої та сильної держави утвердилася далеко за її межами. Зокрема, династія Хань проголосила конфуціанство офіційною доктриною державної ідеології та етичних норм. Відтоді конфуціанство в Китаї вважається ортодоксальною школою.

Однак у пізні роки правління імператора У-ді через багаторічні війни та необдумане великомасштабне будівництво державна скарбниця спорожніла. Народ виражав невдоволення владою. З'явилося багато злодіїв і бандитів. «Смертоносне полювання на відьом» призвело до загибелі імператриці Вей і наслідного принца, що негативно позначилося на десятках тисяч людей. Генерал Лі Гуанлі, якому імператор безмежно довіряв, потрапив у полон кочового народу хунну. Усе це послабило імператора і змусило його глибоко задуматися.

У березні четвертого року Чженхе (89 рік до н.е.) імператор У-ді відправився на гору Тайшань для проведення церемонії Феншань (звернення імператора до Неба й Землі). Він сказав придворним: «Зійшовши на престол, я вчиняв нерозважливо і зробив людей нещасними, тож дуже про це шкодую. Відтепер усе, що завдає шкоди людям і сприяє безцільній траті державних ресурсів, має припинитися».

У червні того ж року 68-річний імператор У-ді відхилив пропозицію міністра Сунь Хуняна та інших чиновників відправити солдат у повіт Луньтай (нинішній повіт Бугур Сіньцзян-Уйгурського автономного району на північному заході Китаю) для військової оборони та розширення сільськогосподарських угідь. Імператор також видав указ, відомий як «Розкаяння в Луньтай», у якому визнав свої політичні помилки.

В указі йшлося: «Раніше я прийняв пропозицію ввести додатковий податок, для посилення захисту кордонів розміром 30 монет із кожної людини, він ліг додатковим тягарем на громадян, особливо на літніх, слабких і самотніх людей.

Генерал Лі Гуанлі зазнав поразки, чимало його солдат загинуло, потрапило в полон чи дезертували. Це бентежить мене. Зараз деякі чиновники пропонують ще більше розширити військові бази й сільськогосподарські угіддя в повіті Луньтай. Це може погіршити становище людей. Мені болячи про це думати.

Сьогодні важливо заборонити чиновникам усіх рівнів грубо й жорстоко поводитися із людьми й не дозволяти представникам влади підвищувати податки без дозволу. Цим ми знайдемо способи значно збільшити сільськогосподарське виробництво».

Водночас імператор У-ді призначив міністра Тянь Цяньцюя відповідальним за підвищення рівня життя народу, продемонструвавши цим готовність дати людям перепочинок і допомогти громадянам підвищити свій добробут. Він також доручив Чжао Го, головному агроному імперії, зайнятися розвитком сільськогосподарського виробництва з використанням системи чергування полів. Імператор також відновив принцип даосизму «недіяння», прийнятий у перші роки династії Хань. Усе це заклало міцну основу для подальшого встановлення періоду Чжаосюаня, який характеризувався стабільністю і зростанням.

В епоху абсолютної імператорської влади правителі рідко замислювалися про вчинені політичні помилки. Імператору У-ді проявив неабияку мужність, щоб видати указ «Розкаяння в Луньтай». Як свідчать подальші політичні реформи імператора, його бажання видати такий указ було абсолютно щирим, і не мало нічого спільного з лицемірною спробою завоювати довіру й любов підданих.

Ім'я імператора У-ді династії Хань, так само як і правителя Цінь Ши Хуан-ді (першого імператора династії Цінь) часто із вдячністю згадують за великі досягнення. Методи їх правління мають багато спільного. Можна сказати, що імператор У-ді династії Хань завершив організацію політичної структури, розробленої Цінь Ши Хуан-ді, що визначило загальний напрям розвитку майбутніх династій.

Попри те, що імператор У-ді зробив такі ж помилки, як Цінь Ши Хуан-ді, він уникнув тих лих, які призвели до загибелі династії Цінь. Причина в тому, що на відміну від Цінь Ши Хуан-ді імператор У-ді аналізував свої політичні помилки та вчасно вносив корективи.

Указ «Розкаяння в Луньтай» — це перший в історії Китаю офіційний документ про покаяння, який дійшов до нас.

Деякі наступні імператори теж видавали аналогічні укази з покаянням. Так вчинили імператор Мін династії Хань, імператор Тайцзун династії Тан, імператор Ліцзун династії Сун, імператор Сіцзун династії Мін та імператор Юнчжен династії Цін.

Коли імператор здійснював серйозну помилку, яка призводила до бід держави й народу, він видавав указ про каяття, щоб відкрито визнати свої помилки перед судовими чиновниками та людьми.

На відміну від них компартія Китаю, яка винна в загибелі вісімдесяти мільйонів ні в чому не винних китайців і в незліченних трагедіях китайського народу, ніколи не зізнавалася у скоєних злочинах проти китайського народу. Натомість вона й далі обстоює свої «велич, славу й непогрішність», прирікаючи себе на загибель.

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.