Як у давнину китайські добродійні чиновники справлялися з бідами Частина 1

Китайці здавна вірили, що нещастя в людському світі — це попередження Небес, що вони показують взаємозв'язок людини й Неба.

Ця концепція простежується в китайських класичних творах, таких як історичний трактат «Го-юй», «Весни й осені» і книга філософа Дун Чжуншу «Чуньцю фаньлу». Тобто, йдучи наперекір неба в людському світі, ми накликаємо лихо. Якщо імператори й чиновники відхиляються у своєму правлінні від законів Небес, то Боги насилають біди в людський світ, і якщо люди не каються у своїх провинах, то нещастя посилюються, і проявляються незвичайні явища. Тому чиновники в давнину, виконуючи свою роботу, понад усе ставили мораль, й особливо звертали на це увагу під час бід.

Як Лю Хуань допомагав людям пережити стихійні лиха

Під час правління імператора Ін-цзуна династії Сун (1063-1067) у Хебей був голод, за яким наступив потужний землетрус. Люди голодували, і багатьом довелося продати свою худобу, щоб на вторговані гроші купити трохи зерна.

Коли Лю Хуань, префект Чанчжоу, дізнався про таку ситуацію, він наказав своїм підлеглим на всі гроші скарбниці викупити худобу. Наступного року, коли життя після землетрусу увійшло у звичне річище, і люди повернулися до роботи в полях, вони виявили, що ціни на худобу зросли в десять разів. Лю Хуань велів своїм підлеглим продати худобу, яку він викупив раніше, за початковою ціною. Того року Чаньчжоу був єдиною префектурою в усьому Хебеї, де люди не пішли жебракувати завдяки чесноті місцевої влади на чолі з Лю Хуань.

Чжао Цінсянь зберіг розумну ціну на рис

За часів правління імператора Шеньцзуна династії Сун (1067—1085) у регіоні Чжецзян була сильна посуха й нашестя сарани. Всюди був голод, і стрімко зросли ціни на рис. Бідні люди помирали від голоду. Місцеві чиновники у всіх районах розклеювали оголошення, у яких пропонували повідомляти за винагороду про шахраїв, які підіймають ціни на рис. Винуватців обіцяли жорстоко покарати.

Суддя Чжао Цінсянь із префектури Юечжоу дав інше оголошення. Він поінформував тих, хто зробив великі запаси рису про те, що уряд купить їхнє зерно за найвищою ціною. Торговці з усієї країни направилися продавати рис у Юечжоу. Оскільки рису дедалі більшало, ціна на нього незабаром впала і стала колишньою. Місцеві жителі були дуже вдячні своєму судді за його доброту й мудрість.

Чжу Сі допомагав людям пережити голод, відкриваючи місцеві зерносховища

Четвертого року Цяньдао (1168) за часів правління імператора Сяоцзуна продовольства не вистачало. Відомий учений Чжу Си попросив в уряду префектури в борг 600 дань рису (36 тисяч кілограмів), щоби терміново допомогти населенню. Людям, яким не вистачало зерна, могли брати рис у борг для посіву та повертати його з відсотками після осіннього збору врожаю. Якщо урожай був низьким, то відсотки скорочувалися вдвічі. У голодні часи відсотки зовсім не стягували.

Через 14 років Чжу Сі не лише зміг повернути рис, який позичив в уряду префектури, а й зберіг у своїх зерносховищах 3 100 дань рису (1 860 кілограмів). Він більше не брав із людей відсотки, коли вони позичали рис. Тож місцеві жителі могли вже не турбуватися про брак продовольства, навіть коли був неврожайний рік чи голод.

Імператора Сяоцзун вразили успіхи Чжу Сі. Він видав указ про створення таких зерносховищ у всій країні.

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.