Як у давнину китайські добродійні чиновники справлялися з бідами Частина 2

Китайці в давнину вважали, що нещастя в людському світі, — це попередження Небес, вони показують взаємозв'язок людини й Неба.

Ця концепція простежується в китайських класичних творах, таких як історичний трактат «Го-юй», «Весни й осені» і книга філософа Дун Чжуншу «Чуньцю фаньлу». Тобто, йдучи наперекір неба в людському світі, ми накликаємо на себе лихо. Якщо імператори й чиновники відхиляються у своєму правлінні від законів Небес, то Боги насилають біди в людський світ, і якщо люди не каються у своїх провинах, то нещастя посилюються, і проявляються незвичайні явища. Тому чиновники в давнину, виконуючи свою роботу, понад усе ставили мораль, й особливу увагу звертали на це під час бід.

Як Чень Цзянь допомагав людям під час голоду

В епоху Ваньлі за часів правління імператора Шеньцзуна династії Мін (1572-1620) сталася велика повінь. Тоді як Чень Цзіянь займав пост губернатора Кайчжоу — радячись із чиновниками, як допомогти народу, він запропонував видати дуже бідним людям по 60 кілограмів зерна, менш бідним по 50 кілограмів і іншим сім'ям у цей важкий час видати трохи зерна для підтримки.

Потім він наказав своїм підлеглим видати номер кожній людині та попросив людей вишикуватися в чергу для отримання зерна відповідно до отриманих номерів. Чень сидів під великим навісом біля входу на склад і керував процесом видавання. Він уважно дивився на кожну людину: який має вигляд, який на ній одяг; особливу увагу звертав на тих, хто видавався найбільш знедоленим. Попри те, що в черзі за рятівним зерном стояло понад десять тисяч осіб, усе пройшло спокійно. Не було ні заворушень, ні сварок.

Наступної весни — на чергову допомогу найбільш нужденним видали офіційний документ. Місцевим чиновникам — доручили з'ясувати, хто має на це право. Чень попросив своїх підлеглих не обтяжувати себе з'ясуванням, хто бідний, а хто ні, бо йому це відомо з попередньої роздачі зерна. Жителі сіл були здивовані тим, наскільки точно Чень визначив їхнє матеріальне становище.

Як виявилося, про першу роздачу зерна людей повідомили останньої хвилини, тому ніхто не встиг переодягтися чи змінити свою зовнішність. Чень, глянувши на людину, відразу визначав її фінансове становище.

Наприкінці епохи Ваньлі в зерносховищі Кайчжоу закінчилося зерно, і Чень наказав кожній префектурі та повітам закуповувати зерно на кошти місцевої скарбниці. На той час ціни на зерно значно зросли, й 1 дань зерна (коло 50 кілограмів) коштувала більш як 600 мідних монет. Центральна влада зажадала від багатих сімей продавати зерно, що в них зберігалося, по 500 мідних монет за 1 дань. З урахуванням ціни за перевезення це означало, що багаті сім'ї не отримували коло 200 мідних монет за кожну дань зерна.

Знаючи, що багаті сім'ї в цей важкий час теж зазнають втрат, і їхні можливості обмежені, Чень скоротив кількість зерна, яке вони мусять продати для державної скарбниці за низькою ціною. У результаті уряд закупив загалом 4000 дань зерна (240 000 кілограмів), а господарства багатих сімей змогли продати зерно, що залишилося в інші райони за вигіднішою ціною.

Восени в рік Ген'у в Кайчжоу зібрали хороший урожай, і зерно продавалося трохи більш як 300 мідних монет за дань. Чень доповів своєму начальству, що витратить дві тисячі таеля срібла зі скарбниці на закупівлю зерна для поповнення сховища. Тобто, що за дань зерна необхідно буде заплатити 300 мідних монет. Однак, коли він прийшов купувати зерно, ціна на нього виявилася 250 мідних монет за дань.

Багаті родини були вдячні Ченю за те, що попереднього разу він не змусив їх продати більше зерна, і вирішили продати йому зерно за зниженою ціною. Чень усе ж заплатив за зерно по 300 мідних монет за дань. Того року в Кайчжоу не лише виконали необхідну норму закупівель, а й додатково придбали понад 700 дань зерна. Чень роздав його бідним селянам, які повернулися додому працювати на полях.

Через повені міська стіна навколо Кайчжоу в багатьох місцях зруйнувалася, й уряд вирішив її відремонтувати. Деякі чиновники запропонували найняти місцевих жителів для виконання роботи, але Чень не погодився, сказавши, що це викличе багато проблем для людей і марнування грошей. Він наказав своїм підлеглим розвісити оголошення біля міської брами зі зверненням до жителів сіл, які під час голоду переїхали в інші райони. Їм запропонували повернутися додому і працювати на полях. Їх звільняли від земельного податку та обіцяли допомогти із зерном. Новина швидко поширилася, і багато селян повернулися додому.

Коли вони прийшли з мішками за зерном, то побачили оголошення, яке Чень велів розмістити своїм підлеглим біля входу в сховище: «Якщо ви прийшли сюди за зерном, спочатку заповніть свої мішки землею й допоможіть відновити завалені частини міського муру. Потім чиновники проштампують мішки, що підтвердить ваше право на отримання зерна». Тим часом коли видавання зерна закінчилося, міську стіну повністю відновили з мінімальними витратами для державної скарбниці.

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.