Швейцарія: Офіційні особи з ООН взяли свідчення у практикуючої Фалуньгун

Робоча група прав людини Фалуньгун
8-а сесія Ради прав людини ООН проходила в Женеві з 3 по 20 червня 2008 року.

Офіційні особи Ради прав людини при ООН взяли свідчення у практикуючої Фалуньгун, яка зазнала жорстоких тортур у трудовому таборі Ваньцзя (Wanjia) в комуністичному Китаї. Зустріч відбулася в рамках 8-ї сесії прав людини ООН, що проходила з 3 по 20 червня 2008 року в Женеві.

Практикуюча пані Лю Шипін (Lu Shiping) розповіла свою історію двадцятимісячного перебування у трудовому таборі Ваньцзя (Wanjia) у місті Харбін провінції Хейлунцзян, де вона страждала від різних видів фізичних і психологічних тортур.

Пані Лю раніше працювала менеджером експорту на Фармацевтичній фабриці Харбіну. Проте її чотири рази заарештовували, тому що вона твердо удосконалювалася за Фалуньгун і розповідала китайцям факти незаконного переслідування Фалуньгун у Китаї.

Після того, як Лю Шипін звільнили після останнього ув‘язнення, у неї не було іншого вибору, як залишити свою сім'ю та шукати тимчасову роботу в інших місцях. На щастя Лю втекла з Китаю і в 2007 році потрапила у вільне суспільство. Переслідування, якого зазнала Лю, було зафіксоване у звіті ООН про порушення прав людини за 2002 рік.

Офіційні особи з Ради прав людини ООН були в піднесеному настрої від такого рідкісного випадку, коли жертва, про переслідування якої доповідалось у звіті ООН за 2002 рік, змогла виїхати та особисто надати свідчення в ООН цього року.

Представники ООН детально розпитували Лю про переслідування в районах, які знаходяться під їх спостереженням. Лю Шипін детально розповіла про величезну кількість праткикуючих Фалуньгун, які загинули в результаті переслідування. Вона зазначила, що хоча китайські суди ніколи не засуджували практикуючих Фалуньгун до смертного вироку, проте величезна кількість практикуючих Фалуньгун загинули в результаті переслідування у в'язницях, трудових таборах, центрах ув‘язнення та навіть у центрах промивання мізків й у бюро громадської безпеки. Офіційно підтверджена кількість загиблих є лише незначною частиною від загальної кількості загиблих практикуючих Фалуньгун внаслідок переслідувань у Китаї».

Трьох практикуючих, знайомих Лі, закатували до смерті. Їхні імена: Ван Хунган (Wang Honggang), Лі Веньжуй (Li Wenrui) та Ін Аньбань (Yin Anban). Усі вони були дуже обізнаними інтелектуалами, яким було від 30 до 40 років, коли вони загинули від переслідування. Ван Хунган били до смерті протягом двадцяти чотирьох годин після того, як її арештувала поліція разом із представниками Бюро громадської безпеки. Сім'ї Ван не дали жодних розумних пояснень про причини її загибелі.
Лі Веньжуй мав ступінь майстра Індустріального університету Харбіну. Він був цивільним службовцем. Незважаючи на це, поліцейськими з дільниці Меньтоуго (Mentougou) в Пекіні побили його до того, що голова пана Лі дуже деформувалася. Поліцейські заявили, що він здійснив самогубство. У Лі Веньжуя залишилася одинадцятилітня дочка. Коли члени сім'ї зажадали побачити його останки, вони побачили, як жахливо виглядало тіло Лі. Родичі захотіли звернутися до вищого уряду, але поліція почала погрожувати, що якщо вони захочуть апелювати, всю сім'ю будуть розглядати як контрреволюціонерів. У родини Лі Веньжуя не було іншого виходу, як поступитися. Всі члени сім'ї були приголомшені цією подією, а дочка з того часу стала дуже мовчазною.
Інь Аньбан був 36-річним викладачем юридичного університету. Безліч разів він зазнавав переслідувань і потрапляв у сумнозвісний своєю жорстокістю трудовий табір Чжанліньцзи (Zhanglinzi). Навесні 2006 року Інь Аньбана закатували до смерті у в'язниці Тайлай (Tailai) у місті Цицикар.

У бесіді з представниками ООН Лю Шипін, згадуючи ті дні, коли вона разом із цими друзями виконувала вправи Фалуньгун, вивчала книгу «Чжуань Фалунь», обмінювалася досвідом у вдосконаленні та спільно шукали свої недоліки при виникненні конфліктів, вона не змогла стриматися і заплакала.

Лю Шипін детально розповіла новому чиновнику, відповідальному за свободи слова, про те, що юридична система китайського режиму забороняє людям говорити правду, змушує їх брехати та систематично промиває мізки, застосовуючи жорстокі тортури, а також використовує інші способи, щоб примушувати людей відмовитися від своєї віри.

Наприклад, у трудовому таборі, щоб зламати людей, спочатку застосовується насильство, а потім примушують дивитися відео матеріали, які обмовляють Фалуньгун та його засновника. Після цього змушують повторювати цю брехню. Якщо у тебе є власні думки та залишилося бажання вільно виражатися, або навіть просто бажання мовчати, то піддадуть жорстоким тортурам. Почувши це, чиновник був дуже засмучений і ставив запитання далі, швидко роблячи примітки.
Китайський комуністичний режим ігнорує законні процедури в питаннях, пов'язаних із практикуючими Фалуньгун. Лю Шифін засвідчила, що під управлінням китайського режиму в системі трудових таборів не існує жодних юридичних процедур. Бюро громадської безпеки та «Офіс 610», що діють за сценою, можуть прийняти рішення про ув‘язнення практикуючих Фалуньгун у трудові табори, і ніхто не скаже тобі про твої права, жоден адвокат не посміє захищати тебе.

Крім того ці структури можуть легко затримати практикуючих на 15 діб, назвавши це «адміністративним ув‘язненням». Під час цього періоду, не дозволяється робити телефонні дзвінки родичам, але протягом періоду ув‘язнення члени сім'ї повинні оплачувати харчування ув‘язнених. Багато практикуючих Фалуньгун провели в такому ув'язненні тривалі терміни, до того як їх відправили в трудові табори. У трудових таборах практикуючим не дозволяють бачитися з членами сім'ї, поки вони не відмовляться від своєї віри. Якщо в трудових таборах і центрах затримання проводяться обстеження фізичного стану або так звані «поліпшення» життєвих умов, практикуючі самі повинні сплачувати за це.

Жорстокі тортури призводять до виникнення тривалого страху у людини. Надаючи свідчення чиновникові ООН, відповідальному за питання жорстоких тортур, пані Лю Шипін описала методи тортур, яким піддавали особисто її: биття електричними палицями, підвішування, фізичні покарання, тривалі ув‘язнення в одиночній камері, сидіння на залізному стільці, жорстоке биття, словесні образи, вимотування сильним шумом, холодом, заборона користуватися туалетом тощо.
Спогади про восьмилітнє переслідування не дають спокою пані Лю навіть сьогодні, коли вона вже перебуває за межами Китаю. Вона починає нервувати, коли хтось стукає в двері. Лю каже, це відбувається через те, що вона пережила, перебуваючи в орендованій квартирі, коли її переслідувала поліція. Живучи в умовах «червоного терору» вона розуміла, що поліція могла будь-якої миті прийти по неї. Переслідування практикуючих Фалуньгун може зачепити все китайське суспільство.

Під час бесіди з офіційними представниками ООН, відповідальними за переслідування релігій, рабства, переслідування жінок та безпритульних, Лю надала свідчення, засновані на її особистому досвіді. Вона підтвердила, що протягом дев'яти років у Китаї відбуваються переслідування багатьох хороших людей – практикуючих Фалуньгун. Це переслідування ніколи не припинялося після того, як розпочалося у липні 1999 року. Десятки тисяч практикуючих Фалуньгун ув‘язнені, сотні тисяч сімей постраждали від цього, і близько ста мільйонів людей зазнали переслідувань за їхню праведну віру в принцип Істина, Доброта, Терпіння.

На завершення зустрічі Лю попросила офіційних представників ООН, відповідальних за стан прав людини, допомогти врятувати переслідуваних у Китаї практикуючих Фалуньгун, оскільки кожної миті протягом дев'яти років вони стоять перед загрозою смерті.


Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.