Твір юної китайської практикуючої: «Материнська любов»

У початковій школі в провінції Хебей недавно провели курс “виховання подяки”. Відповідальний за це вчитель третьої категорії зажадав від учнів написати твір про “подяку батькам”. 10-ти літня дочка практикуючої написала твір за назвою “Материнська любов”. Нижче йде повний текст:

Материнська любов

Моя мама дуже любить мене. Вона майже розсталася зі своїм життям, щоб дати мені можливість рости щасливою й здоровою.

Моя мама – практикуюча Фалуньгун. Вона почала практикувати Фалуньгун ще до того, як я народилася. Мама розповідала, що в той час було дуже багато практикуючих Фалуньгун, а “Чжуань Фалунь” була названа багатьма газетами одним з бестселерів. До сьогоднішнього дня мама зберігає вирізки з газет з повідомленнями в “Молодіжній газеті Пекіна” і “Вечірніх новинах Пекіна” про те, що “Чжуань Фалунь” була названа бестселером.

Згодом, хтось із центрального уряду не дозволив практикувати Фалуньгун. Коли мені було півтора роки, маму силоміць забирали в центр ув'язнення або в'язницю раз за разом і мені доводилося жити з моїм татом і бабусею по батьку. Оскільки я була на грудній годівлі, то відмовлялася приймати їжу з пляшечки. Я була голодною й багато плакала, а мої тато й бабуся перебували в стані сильного стресу. У той час мій тато часто носив мене на руках і мовчки плакав.

Маму тримали в центрі ув'язнення півтора роки, потім ув’язнили в трудовий табір на два роки. Коли вона повернулася я вже ходила в садок, і моя мама відводила й забирала мене із садка щодня. По дорозі, я співала мамі: “Самотня риба плаває у воді”. Через мій маленький вік, моя вимова не була чіткою і я увесь час говорила “самотня ( гу-дан-дан)” як “гу гу да да”. Моя мама зрештою, на превелику силу зрозуміла вірш, і не могла не розсміятися. Я сміялася разом з нею. Час, що я проводила разом з мамою, був дійсно чудесним.

Гарний час тривав не довго, і маму знову забрали в трудовий табір. Цього разу, заради мене, мама не стала це пасивно приймати. Мама сказала наглядачам у трудовому таборі: “Мою дочку насильно відокремили від її матері, із усього лише півторарічного віку. Оскільки поруч із нею не було її мами, вона стала боязкою й втратила свою яскраву життєрадісність. Заради того, щоб моя дитина могла рости щасливою і здоровою, я повинна повернутися додому. Ви також матері, я сподіваюся, ви зможете мене зрозуміти”.

Мама провела голодування, протягом десяти днів відмовляючись від їжі й води. Наглядачі трудового табору вставили трубку в ніздрі мами, щоб силоміць годувати її; наглядачі навмисно наповнили мамин шлунок дуже-дуже-концентрованим сольовим розчином і солона вода виливалася з носової й ротової порожнини мами. Шлунок мами так здувся, що вона, не стуляючи всю ніч очей, металася на ліжку від болю. Для того, щоб катувати маму, наглядачі в трудовому таборі не дозволили мамі витягнути трубку. Мама могла дихати тільки через рот, і її рот і горло були в кривавих тріщинах через зневоднювання.

Нарешті, усе: кров'яний тиск, пульс і температура тіла моєї мами понизилися. Боячись відповідальності за смерть мами, трудовий табір погодився звільнити її.

Коли ми з татом поїхали забирати маму, мама була дуже худою. Коли моя мама, яка перебувала на грані смерті, побачила мене, вона посміхнулася своїми потрісканими губами.

Нарешті-то в мене знову була мама, і я нарешті-то могла жити зі своєю мамою. Почувати, що в тебе є мама, дійсно добре.

Викладач дівчинки вголос прочитав цей твір її класу, і оцінив його як “щирий і зворушливий”.


Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.