Китайська влада ніколи офіційно не «забороняла» Фалуньгун (ч.1)

Після 20 липня 1999 року в закордонних ЗМІ і навіть наукових працях, опублікованих за межами Китаю, часто можна зустріти наступне: «З липня 1999 року Фалуньгун заборонено китайським урядом». Я твердо переконаний в тому, що у компартії Китаю ніколи не було законних підстав для 11-літнього переслідування Фалуньгун, тому що китайський уряд ніколи офіційно не забороняв Фалуньгун. У мої наміри не входить розгляд питання про легітимність перебування при владі китайського уряду з 1949 року і до теперішнього часу, але навіть у відповідності з законами, прийнятими китайським урядом, репресії, розв'язані КПК і бандою Цзян Цземіня, є протиправними.

Головною причиною є те, що багато людей не мають чіткого розуміння і плутають такі поняття як «КПК» і «китайський уряд» або навіть ототожнюють главу КПК з усією країною або китайським урядом. Друга причина - це те, що КПК навмисно використовує подібні формулювання у своїй пропагандистській роботі з метою дезорієнтації громадської думки. Третя причина – відсутність розуміння того, що означає заборона з юридичної точки зору.

Мені б хотілося розглянути окремо кожну з трьох причин, що породили нерозуміння в цьому питанні.

I. Правда про «заборону»

А. Про термін «заборона»

«Заборона» може бути прийнята одним з двох способів. Перший спосіб - це оголосити в законі, що певний вид діяльності є протиправним, другий спосіб - видати розпорядження органу виконавчої влади. При цьому жоден з перерахованих способів не повинен порушувати Конституцію, інакше сама заборона буде незаконною.

Отже, розглянемо положення китайської Конституції. Стаття 35 другого розділу Конституції КНР проголошує: «Громадяни Китайської Народної Республіки користуються свободою слова, друку, зборів, об'єднань, процесій і демонстрацій». Стаття 36 проголошує: «Громадяни Китайської Народної Республіки користуються свободою віросповідання».

Іншими словами, Конституція Китаю захищає право громадян, які практикують Фалуньгун, на свободу віросповідання. Крім порушення Конституції, перешкоджання громадянам КНР займатися практикою Фалуньгун також є порушенням Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого КНР в жовтні 1998 року. Інакше кажучи, не практика Фалуньгун є незаконною в Китаї, а протиправною є заборона практики.

Б. Про «заборону» як таку

22 липня 1999 року Цзян Цземінь, Ло Гань та інші розповсюдили через Центральне телебачення Китаю три документи: видане Міністерством громадської адміністрації «Рішення про заборону Дослідницького об’єднання Фалуньгун», «Повідомлення Міністерства громадської безпеки про шість заборон» і «Повідомлення Центрального комітету комуністичної партії Китаю про заборону членам комуністичної партії практикувати Фалуньгун».

Проте жоден з трьох перерахованих документів не є підтвердженням того, що Фалуньгун був заборонений китайським урядом.

Перший документ стосується організації «Дослідницьке товариство Фалуньгун», а не самого Фалуньгун. Фактично ця заборона не є правомочною. У 1993 році китайська науково-дослідна асоціація цигун затвердила створення «Дослідницького відділення Фалуньгун» в якості своєї підлеглої організації. Майстер Лі Хунчжі закінчив навчання практиці на території континентального Китаю і за його межами в грудні 1994 року і в 1995 році відповідно, після чого пан Лі зосередився на проповідуванні Закону Будди і припинив проведення класів навчання цигун. У зв'язку з цим у березні 1996 року «Дослідницьке товариство Фалуньгун» звернулося з офіційним клопотанням про вихід з китайської науково-дослідної асоціації цигун і, отримавши дозвіл даної асоціації, завершило процедуру ліквідації дослідницького товариства. Таким чином, виходячи з цієї точки зору, «Дослідницьке товариство Фалуньгун» перестало існувати. Як може організація, ліквідована в березні 1996 року, потрапити під заборону в липні 1999 року?

Відповідно до згаданого рішення Міністерства громадської адміністрації була заборонена організація, ліквідована більш ніж за три роки тому. Сам по собі Фалуньгун являє собою лише вдосконалення за принципами «Істина Доброта Терпіння» і виконання п'яти вправ. Практикуючі можуть вільно приходити і йти за своїм бажанням, немає списків, членських внесків, а також немає будь-якої організації. Дотримання принципу «Істина Доброта Терпіння» здійснюється за велінням серця, виходячи з внутрішнього бажання практикуючих, які також самостійно виконують вправи. Ніяка група і ніяка організація, створена практикуючими Фалуньгун, не може бути ототожнена з самим Фалуньгун. Тому, з якої б точки зору не розглядати дане питання, не можна сказати, що Фалуньгун був коли-небудь заборонений, також неможна сказати, що він може бути заборонений.

Що стосується злочинів, у яких Міністерство громадської адміністрації і Міністерство громадської безпеки звинуватили «Дослідницьке товариство Фалуньгун», то це не що інше, як звичайний тактичний прийом КПК. Вона може видати вигадку за правду, не піклуючись про факти та дотримання законів, маючи на увазі при цьому, що всякий повинен беззастережно підтримувати її або він на собі відчує політику «зганьбити репутацію, зруйнувати фінансово, знищити фізично».

«Повідомлення Центрального комітету комуністичної партії Китаю, що забороняє членам комуністичної партії практикувати Фалуньгун» представляє собою документ внутрішнього користування, адресований членам компартії Китаю. Населення Китаю налічує більше мільярда чоловік, але тільки менше ста мільйонів є членами КПК. Повідомлення не встановлює заборону практикувати Фалуньгун для «китайського народу». До того ж, якщо б у членів КПК, які є одночасно практикуючими, була можливість вибору між членством в партії і можливістю практикувати Фалуньгун, багато воліли б вийти з партії. Звісно, КПК або приймає в свої ряди, або сама виключає з них, але не дозволяє піти за власним бажанням, що якраз відповідає її природі диявольського культу, що прагне до повного контролю над мисленням і вчинками людей.

Повідомлення двох міністерств є адміністративними розпорядженнями, які можуть прийматися лише у відповідності до законодавства, що підтверджує їх легітимність. Проте міністерства не вказали законних підстав виданих ними розпоряджень, що робить ці розпорядження неправомірними. Обґрунтовуючи своє рішення оголосити «Дослідницьке товариство Фалуньгун» «незаконною організацією», Міністерство громадської адміністрації процитувало Регламент реєстрації громадських організацій. При цьому, як уже раніше згадувалося, «Дослідницьке товариство Фалуньгун» припинило своє існування в березні 1996 року і вже не могло бути оголошено «незаконною організацією». До того ж норми Регламенту дуже невизначені, не регулюють конкретну діяльність окремо взятої громадської організації і не мають сили закону. Тому у рішення про оголошення «Дослідницького товариства» незаконною організацією немає правової підстави. Подальше «Повідомлення Міністерства громадської безпеки про шість заборон» базується на повідомленні Міністерства громадської адміністрації, тому також не має юридичної сили.

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.