Божественне Мистецтво дала свою п'яту вистава в Женеві. Після завершення виступу виконавці три рази поверталися на сцену під грім захоплених оплесків. Глядачі не квапилися розходитися, знаходячись під враженням побаченої пишності. Так трупа Божественне Мистецтво завершила свій п'ятиденний концертний тур в Женеві.

Принципи інь-ян і п'ять першоелементів становлять суть традиційної китайської культури. У Стародавньому Китаї ці передані богами принципи вплинули на всі сфери навчання. Ці принципи знайшли відображення у всіх сферах суспільства і в повсякденному житті [людей] – від науки до військової справи, від будівництва до подорожей, від богослужіння до сільського господарства, від народження до одруження і навіть смерті.

Один раз імператор Тайцзун (Taizong), другий імператор династії Тан, який правив з 626 по 649 р.н.е., прибув у палац Цуйвей. Він запитав чиновників, які, очікували його: «Із древніх часів, незважаючи на те, що імператори підкоряли центральні рівнини Китаю, вони не могли контролювати національні меншості, такі, як Жун (Rong) і Ді. Мої здатності уступають здатностям імператорів древніх часів, але мої досягнення більші, ніж їх. Я не видав причину цього. Будь ласка, відверто обговоріть це»

Ідіома «Мінливість» означає, що все в цьому світі постійно змінюється. Цей вислів походить з книги «Перекази Бога Юань Ван», автором якої є Дже Хун з династії Цзин. Ма Гу сказала: «Ми помітили, що китайське Східне море тричі ставало тутовим полем». Колись, дуже давно, було двоє безсмертних: одного звали Юань Ван, а іншу – Ма Гу. Одного разу ...

Сюй Шаоюй був із Цянтан. На початку серпня в третьому році Гуан Сюй, він позичив сто срібних монет в І Чжай (Yi Zhai). Вони не підписали договір, а тільки усно домовилися, що гроші будуть повернуті через рік. У серпні наступного року Сюй Шаоюй дуже сильно занедужав. В останній момент, лежачи в ліжку, він сказав собі: «уже практично прийшов час повертати борг. Що мені робити, якщо я вмру?»

Традиційна китайська культура підкреслювала, що людина повинна бути наполегливою у своїх поглядах та принциповою замість того, щоб слідувати за течією. Людина повинна мати тверду віру в свою мету. Тільки так вона може подолати всі складнощі, йти сміливо і досягти своєї мети з впевненістю та сміливістю, якій ніщо не загрожує.

Людину, яка каже „так”, але думає „ні” в давнину називали злодієм. Таку людину проганяли, коли вона працювала при дворі імператора, відрікалися, коли вона піклувалася про своїх батьків, переставали довіряти, коли вона заводила друзів і така людина не чинила праведно, коли зустрічалася із труднощами.

Хань Ци мав високу толерантність і природну вдачу бути простим і чесним. Він ніколи не вдавався до хитрих методів. Він зробив велику справу і мав високий ранг у суспільстві. Але він ніколи не відчував від цього гордість. Незалежно від того, наскільки важливими були ті зобов'язання, що він виконував, з якими б непередбаченими нещастями і небезпеками не зштовхнувся б він, Хань Ци ніколи не виглядав схвильованим. Він завжди виглядав мирно і безтурботно незалежно від ситуації. Протягом свого життя Хань Ци ніколи не прикрашав свою мову і говорив тільки з глибини серця - було це в суді з чиновниками або вдома з членами родини.

Молодший учень зітхнув: «Мій однокласник удосконалювався тільки заради благословення. Зрештою, він став слоном, покритим коштовностями. З іншого боку, я вдосконалював тільки мудрість і не вдосконалював благословення, і зараз мені важко навіть вижити. Це показує, що практикуючий повинен вдосконалювати як мудрість так і благословення».

Якось людина з Мейчжоу вкрала декілька ріп, випадково поранивши ножем їхнього власника. Місцевий чиновник не високого рангу хотів продемонструвати свої суворі методи примушення й у такий спосіб він обвинуватив злодія в жорстокому пограбуванні. Чиновник дав хабар начальникові в'язниці й запроторив злодія у в'язницю як жорстокого грабіжника

Відповідно до Класики Історії: "Без переваги й фракцій імператорський двір стане праведним". Ці слова уособлюють Ци Сі. Він рекомендував на публічні посади дійсно здатних людей, таких як: Цзе Ху, Ци У и Ян Шечи. Він зробив три гарні справи, тому що він рекомендував справжні таланти для уряду. Тільки доброчесні люди будуть рекомендувати таких людей. Відповідно до книги Сун: "Доброчесна людина може рекомендувати людей з чеснотою на публічну посаду". Ци Сі - доброчесна людина".

Маха Касіапа виріс гарним парубком. Завдяки його видатним талантам і красі, багато дівчат захоплювались ним. Його батьки любили його до божевілля й хотіли йому знайти підходящу й гарну наречену. Але коли Маха Касіапа довідався про це, він знову й знову відкладав одруження. Тому що насправді він хотів вдосконалюватись, а дружина буде перешкоджати реалізації його мрії. Але його батьки не погоджувалися із цим. Вони увесь час просили його одружитися, і почали шукати йому дружину, незважаючи на його небажання...

Король Вей Лін Гун дуже покладався на таких розумних і здатних міністрів, як Цюй Боюй, таким чином, королівство Вей ставало сильним і процвітаючим. Один раз генерал Чжао Цзяньцзи з королівства Цзинь вирішив напасти на короля Вей. Він відправив шпигунів у його королівство. Повернувшись, шпигуни сказали Чжао Цзянцзи: “Цюй Боюй їде в королівство Вей. Ми не повинні атакувати їх зараз”. Генерал погодився з ними й скасував свої плани по розв'язанню війни.

У цей момент Сіма Ню зрозумів, що сказав йому Конфуцій. Конфуцій продовжив: «Злі й підступні речі, які зробив твій брат, не мають нічого спільного з тобою. Якщо ти увесь час хвилюєшся, що інші можуть упереджено ставитись до тебе через провину твого брата, твоє серце не буде спокійним. Довіряй собі. Якщо поводишся праведно і не маєш вини, чому ти хвилюєшся про те, що інші можуть про тебе подумати?»

Один раз Лю Сю вертався пізно ввечері з полювання й захотів увійти в місто Лоян з північно-східних воріт, але охоронець воріт Чжи Юнь відмовився їх відкрити. Лю попросив свого помічника запалити смолоскип і оголосити про повернення Імператора. Чжи Юнь, як і раніше, відмовлявся відкривати ворота, говорячи: "Вогні блищать вдалині, і я не можу з'ясувати, хто ви насправді". Лю змушений був здатися й увійти в місто зі східних воріт. Наступного дня Чжи Юнь представив звіт, у якому пояснив свої дії тим, що вчинок Лю - негативний приклад, що піддає державу небезпеці. Лю, замість того, щоб покарати Чжи, винагородив його 100 рулонами тканини.

Тепер ваш кубок заповнений настільки ж гарним вином, як колись робила Лін’їді; на вашому столі делікатеси настільки ж привабливі, як ті, котрі готував Ія; Байтай ліворуч від Вас і Лусю настільки ж красиві як Наньчживей; перед Вами є Цземінь і позаду - Ланьтай - вони є настільки ж прекрасними, як Цянтай. Досить лише одного з них, щоб викликати катастрофу королівства. Але тепер Ви маєте всіх чотирьох. Але чи можете ви тепер не бути на сторожі?"

Коли Вень Ван чув слова, які могли принести користь громадськості, він слідував їм і втілював їх у життя. Коли він чув правильний критицизм і поради, він обов'язково приймав це й діяв відповідно. У результаті, у його королівстві припинили відбуватися небезпечні ситуації й катастрофи, а страждання й епідемії більше не виникали.

Пан Чжу Сі своїм спокоєм заслуговував поваги. Навіть у своєму повсякденному житті він приділяв велику увагу тому, щоб виглядати шляхетно та гідно поводитися. Як дуже освічена людина, що написала надзвичайно велику кількість праць, він дуже вплинув на китайську традиційну культуру, моральні цінності, освіту, правила пристойності й релігійні вірування.

Якось, пан Чжао Дунь поїхав полювати в Шоушань, і зустрів Лін Чже під час зупинки в Ісані. Лін Чже не їв три дні й був дуже голодний. Чжо Дунь дав йому трохи їжі. Але Лін Чже з'їв тільки половину всієї запропонованої їжі. Чжао Дунь запитав "Чому?". Лін Чже відповів: "Останні три роки я був рабом і жив вдалині від дому. Я не знаю, чи жива дотепер моя мати. Я збираюсь поїхати додому. Будь ласка, дозволь мені взяти цю їжу для моєї матері". Пан Чжао Дунь попросив Лин Чже доїсти всю їжу, і приготував кошик з м'ясом і виноградом, щоб той забрав його додому.

Якось у Японії жив відомий буддійський чернець. Одного разу його відвідав учений. Цей учений був досить марнолюбним. Він без кінця говорив ченцеві про свої видатні здібності. Чернець терпляче слухав, одночасно наливаючи ученому чай. Чашка до країв наповнилася чаєм, але чернець не зупинявся, і чай виливався із чашки...

Якось учень буддійської школи практикував вдосконалення зі своїм Учителем. В один прекрасний день, коли учень медитував зі своїм Учителем, він раптово запитав: "Учителю, я не можу побачити «Глазурний Світ». Як я можу вірити, що він існує?"

Конфуцій також сказав: "Якщо люди більше не довіряють своєму уряду, уряд очікує провал". Як люди, так і нації повинні бути щирими й заслуговувати довіру. Інакше в них не буде ніякого майбутнього. Якщо правитель не буде піклуватися про щирість і про те, щоб заслужити довіру, він втратить довіру й підтримку громадян.

Після почутого, Чень Кан щасливо сказав собі: "Я сьогодні дійсно одержав багато чого. Я запитав його тільки про одну річ, але довідався - три: проповіді про вивчення віршів і правил пристойності, а також праведність й альтруїзм цілісної людини зі шляхетним характером. Він неупереджено ставиться навіть до свого сина".

Конфуцій (551- 479 до н.е.) вважається одним із найвидатніших учителів і філософів у китайській історії. Він сильно вплинув на мораль китайців і мистецтво. У свої пізні роки він подорожував зі своїми учнями по різних державах (керованих генералами) для поширення свого учення. У той час його недуже добре приймали.

Конфуцій продовжив: "Так звана "сила" не означає одержання переваги, замість цього, вона з силою терпить. Тільки, якщо людина контролює свої бажання, ніколи не йде проти шляху, прокладеного небом, тверда у своїх думках, і не змінює просто так своїм принципам, її можна назвати дійсно сильною". (З Лунь Юй2)

У главі «Сюе Ер», в «Лунь Юнь», Конфуцій пише: «Людина повинна намагатися поважати й піклуватися про своїх батьків». Школа конфуціанства вірить, що основні чесноти людини містять у собі повагу до батьків, любов до братів й сестер, любов до своєї країни й додержання свого слова. Синівська повага є найважливішою. Із древніх часів була приказка: «синівське благочестя є найважливішим серед тисяч гарних справ». Якщо в людини є синівське благочестя, це принесе гармонію в родину, і також добре відіб'ється на інших відносинах.

Конфуцій сказав: "Людина повинна обмежити свою поведінку поняттям сорому". Він також сказав: "Відчуття сорому – це те ж саме, що мужність". Людина повинна мати почуття сорому, і тільки тоді вона стане спроможною розмірковувати над своїми помилками й прагнути поліпшуватися морально. Людина, що має соромливість, буде досить сміливою, щоб протистояти своїм власними помилкам і перемогти їх. Це прояв хоробрості.

Для того, щоб сплатити батьку рибака, який одного разу врятував його, У Цзисю не став атакувати Чжен і допоміг рибакові отримати винагороду. Це називається «Бути вдячним і просити винагороду». Це є традиційною чеснотою китайської нації. Пізніше китайці використовували ідіому «Бути вдячним і просити винагороди», щоб виражати, наскільки ми вдячні комусь за надану нам послугу і сподівання колись відплатити добром за цю послугу.

Якось Лю Бан запитав Хань Сіня: "Якби я був генералом, скільки б солдат я зміг би вести?" Хань Сінь відповів: "Ваша Величність змогла б вести 100,000 солдат". Після цього Лю Бан запитав: "Як багато солдат ти можеш вести?" Хань Сінь посміхнувся й відповів: "Я? Дуо- дуо І-Шань". У перекладі на літературну мову означає "чим більше, тим краще", тобто жодна армія не є занадто великою для нього.

Люди, які не вірять у богів, можуть подумати, що це казки й міфи. Але це правдиві історії. Сучасні люди використовують розповідь «простір у пляшці» щоб описати Даоські небеса або простір, що є вищим за наш брудний людський світ. Якщо ми зможемо змінити наш менталітет, тоді, можливо, ми зможемо опинитись в іншій реальності, схоже на те, як «небеса та земля знаходяться в пляшці».

Китайське прислів'я говорить: «Брудні сімейні секрети не повинні бути відкритті для всіх людей». Навіть не дивлячись на те що Цзян любив свого сина, він розумів принципи за якими бути Людиною навіть важливіше, й хотів на прикладі свого сина показати, що добро завжди винагороджується, а зло карається.

Цзен Шуцин продемонстрував свої високі моральні якості коли він сказав правду й не став робити життя іншої людини важким, навіть поставивши життя своєї родини в скрутний стан. Його поводження заслужило повагу інших людей. Пізніше він успішно здав іспити на державного службовця й став високооплачуваним службовцем. Це й була розплата за його гарні справи.

У традиційній китайській культурі люди підкреслювали: "не поводьтеся погано в темній кімнаті", що означає, що навіть якщо ніхто не довідається, що ми зробили кепську справу, ми однаково повинні слідувати нашим моральним принципам. Люди, які вірять у богів і небеса знають, що за кожною нашою думкою й рухом спостерігають.

Коли Ван Чжаосу робив покупки, він сплачував ту ціну, яку просили за товар і ніколи не торгувався. Люди на селі говорили один одному: "Пан Ван ніколи не торгується, коли робить покупки. Ми не повинні завищувати ціни для нього".

Родичі пацієнтів були зворушені й відчували сором. Вони всі поширили звістку про милосердя Сінь Гун’ї. Незабаром, коли б люди не занедужували, вони приходили в будинок Сінь Гун’ї, щоб про них подбали і їхня родина залишалася разом із пацієнтами, щоб допомогти за ними доглядати. Їхні старі звички були знищені.

Китайська фраза "Чун Жу Бу Цзин" означає, що людину не може торкнути ані прихильність, ані приниження й людина завжди залишається спокійною і сприймає все просто; така людина може залишити занепокоєння щодо втрати й придбання. Якщо людина може досягти стану "Чун Жу Бу Цзин", то її мислення повинне бути відкритим, а серце - великим.

Пана Вана з півночі Китаю знали як нещадну та агресивну людину. Проходячи повз храм, він ніколи не показував яких-небудь знаків поваги. Іноді він навіть указував на статуї богів і проклинав їх. В 1156 н.е. людина на ім'я Сун Чжунчжен відвідала Вана й сказав йому, що повага до Богів принесе йому удачу, у той час, як проклін Богів принесе йому нещастя...

Коли Оуян Цю був мером міста Тучжой, його кращий друг, чернець Чжисянь звів для нього павільйон на вершині гори Лан’я (розташованої в Тучжоу, провінції Аньхуей). Пан Оуян Цю назвав павільйон "Цзуйвонтін" і написав оповідання, щоб запам’ятати цю подію. Він зробив безліч копій свого оповідання й розвісив їх на вулиці з надією на те, що коли люди будуть проходити повз, вони можуть дати йому пораду, як поліпшити оповідання.

Під час правління імператора Цяньлун, Пін Ченсюй, студент з Наньхай, провінції Гуандун, направлявся в столицю держави, щоб пройти імператорський іспит на державну цивільну службу. Одного разу ввечері, небо покрилося хмарами, і загуркотів грім. Коли злива була зовсім близько, він і його слуга швидко побігли в село. Вони підбігли до першого будинку на окраїні сіла й постукали у двері. На порозі з'явилася молода дівчина...

Якщо ми вирішуємо завдання й не вживаємо ніяких дій, а йдемо обхідним шляхом або відкладаємо наші дії, говорячи "до завтра почекає" або "я зроблю це пізніше", то ми не відрізняємося від багатого ченця, який чекав роки, щоб орендувати човен. У стародавній поемі "Завтрашня пісня" говориться: "Завтра, завтра; скільки завтра ще може бути. Якщо людина відкладає роботу на завтра, тоді вона нічого не зробить за все життя."

Плата злом за зло й покарання зла з озлобленістю не вирішить жодних проблем. Це може тільки підсилити існуючий конфлікт. Якщо один відплатить добром за зло й простить, непорозуміння буде усунуте й ненависть зникне. Така поведінка принесе користь як собі так і іншим. Чому ми не робимо це з відчуттям щастя?

Слова Герцога Хуань Ци продемонстрували важливий принцип. Ніхто не досконалий. Коли ми оцінюємо інших, ми повинні ставити більший акцент на їхніх достоїнствах, ніж на їхніх недоліках. Один із Прем'єр-міністрів Династії Тан, Чзан Цзилін, що також був поетом, точно сказав, що люди повинні, "Пам'ятати достоїнства інших і забути їхні недоліки."

Сьогоднішні люди бояться всіх втрат, що приносять страждання й вони воліли б передати іншим людям цей тягар, аніж самим зустрітися із цим безпосередньо. Однак люди похилого віку Китаю часто намагаються розповідати дітям і онукам, що перенесення втрати не є поганою справою. У ході історії, було багато доброчесних людей, які вимагали від себе бути здатними переносити втрати, і вони навчали своїх дітей і онуків поводитись в такий же спосіб.

Коли ми дружимо з ким-небудь, важливо надавати значення лояльності. Дружба не повинна залежати від того, багаті ми, чи шляхетні, бідні, або шановані. Точно так само, як не повинно впливати те, здорові ми, або вмираємо, страждаємо від проблем або насолоджуємося гарним життям. Замість цього, лояльність оцінюється тим, чи можемо ми ризикувати за справедливість або заради дружби.

Посол Ши сказав королеві: "Ми не повинні атакувати Сун. Король цієї країни мудрий і прем'єр-міністр добрий. Ці мудрі правителі завоювали любов свого народу, і добрий прем'єр-міністр має підтримку з боку талановитих людей. Якщо ми атакуємо їх, ми програємо, і люди всього світу будуть із нас сміятися." Прислухавшись до поради посла, король держави Чу не атакував державу Сун, а замість неї направив атаку на державу Чжен.

"Учитель є тим, хто навчає принципам, учить майстерності й розсіює оману." Це пояснення, дане Хань Юй з Династії Тан. Життя людини дане йому його батьками. Як прожити життя і як поводитися більшою мірою залежить від Учителя. Китайською, "учитель" (Shі) і "батько" (Fu) з'єднані в одне слово "майстер". З давніх часів існує приказка "Той, хто був моїм учителем один день, залишається моїм батьком на все життя".

Якщо чоловік і дружина постійно разом і так все життя, то чим далі, тим більше вони ставляться один до одного без належної поваги. Як тільки трапляється невідповідна ситуація, мова вийде за належні рамки. Як тільки мова вийшла за межу, можуть відбутися сміливі й нестримані дії й будуть породжені думки образи з боку чоловіка. Це є результатом неможливості зупинитися перед тим, як зайти занадто далеко!

Багато років тому, жив молодий чоловік. Він був ледачий і любив поїсти. Він постійно турбував жінок у своєму селі й за все своє життя жодного разу чесно не потрудився. Він виживав тільки за рахунок крадіжки речей у своєї родини або сусідів. Усі в селі говорили, що в нього не буде легкої смерті з тих пір, як він зробив так багато гріхів.

"Якщо у людини немає здібностей, але вона обіймає високу посаду, то може тільки завдати шкоди; якщо людина накопичує багатство без достоїнства, вона накопичує потенційне нещастя. Зараз ви накопичуєте усе більше багатства тільки, тому що ви жадібні. Ви не розвиваєте чесноти, але наша родина багатіє з кожним днем. Ми приречені зустрічати нещастя

У часи царювання Імператора Тайцзун (Tаіzong) династії Сун (960 - 1279 Н.Э.), Чжан Мі (Zhаng Mі) був призначений істориком імперської бібліотеки. Багато людей часто приймали їжу в його будинку. Якось, імператор запитав Чжан Мі, "Чому так багато людей щодня приймають їжу у вашому будинку?"

Чому Лао-Тзу говорив: "Хто недбало дає обіцянки, має недостатньо віри"? Це говорить про те, що якщо ви говорите, що зробите що-небудь, то ви повинні зробити це. Тим, хто недбало щось обіцяє, буде важко втримати свою віру.

Як тільки цей Архат почув слово "залізо", він моментально застиг у своїй первісній формі, нерухомо сидячи у стіни. Його найглибше почуття горя й жалю було незабутнє для кожного, хто проходив повз й бачив цю статую.

Після того як їх залишили, він сказав Вану Аньши: «Минулої ночі в мене був сон, у якому, здавалося, я ввійшов у пекло, і побачив там закованого в кайдани вашого сина, який дуже страждає. Він попросив мене сказати вам дещо, що могло б бути корисним для вас. Я хвилювався, що ви можете не повірити мені, адже ваш син сказав: «Мій батько повірить вам, якщо ви скажете йому, що мене катують у пеклі, через справу, що ми обговорювали в певний час, в певний день»».

Тайцзун вибрав дуже освічену людину, Фу Цзо (Fu Zuo), бути вчителем принца. Він також виявив особисту зацікавленість у навчанні принца. Він наказав принцові перебратися в палац, розташований поруч із його власним, таким чином, батько й син могли бачити один одного з ранку до вечора. Тайцзун міг контролювати й супроводжувати свого сина увесь час. Тайцзун також використовував неортодоксальні методи для виховання свого сина. Він відкинув метод навчання по книгах, і замість цього він спробував навчати принца, ділячись своїми думками про речі, що зустрічаються в повсякденному житті.

Один раз банда хуліганів привселюдно образила його. Один негідник сказав йому, «Хоча ти високий і великий і любиш носити меч, я знаю, що ти боягуз. Чи посмієш ти вбити мене своїм мечем? Якщо не посмієш, то тобі прийдеться проповзти в мене між ніг». Хань Сінь мав багато амбіцій, він знав, що якщо вб'є людину, йому доведеться відповісти за це життям. Як він міг довільно вбити людину? Це не торкнуло його свідомість, і він проповз між ніг цього негідника на очах в усіх. Цей випадок увійшов в історію, як «Приниження, проповзаючи між чужими ногами».

Недавно широкій аудиторії був представлений вебсайт чотирма мовами, присвячений історії символу свастики, де докладно викладається відомості про свастику і "Колесо Закону" Фалуньгун. В історичних літописах можна знайти присутність символу свастики 1700 років до н.е. Недавні розкопки показали, що історія використання цього символу в Америці нараховує більш 80 000 років.