Репортаж Де Морген (Бельгія): «Послідовників Фалуньгун вбивають заради їхніх органів», 14 липня 2006 року

Китайський уряд вбиває ув’язнених послідовників переслідуваного руху Фалуньгун, щоб одержувати для себе вигоду за допомогою їхніх органів, які використовуються для дорогих трансплантацій. Канадці Девід Матас і Девід Кілгур заявили про це в повідомленні новин.

Віце-президент Європейського парламенту думає, що ООН повинна провести розслідування практики вилучення органів. Якщо фати підтвердяться, тоді Олімпійські Ігри 2008 року не повинні проводитися в Пекіні.

Не є новиною, що рух Фалуньгун, який переслідується в Китаї з липня 1999 року, є об'єктом жорстокого придушення. Сотні тисяч людей зникли протягом останніх декількох років, були кинуті в трудові табори, у багатьох випадках без якого-небудь суду, а у формі «адміністративного ув’язнення», що схвалює такий вид позбавлення волі. Також добре відомі історії про страту практикуючих, органи яких були вилучені й продані за великі гроші.

Обвинувачення, зроблені двома канадцями, сформульовані в їхньому новому звіті, роблять ще один крок уперед. Відповідно до них, послідовників Фалуньгун убивають тільки заради їхніх органів, і потім їх тіла піддають кремації.

«Між кінцем 2001 року й жовтнем 2003 року мій чоловік вирізав роговиці у двох тисяч послідовників Фалуньгун», говорить свідок про госпіталь Суцзятунь у Шеньяні, слова якої наведені в канадському звіті. Колишній державний секретар Канади Девід Кілгур взяв показання у неї 20 травня в Сполучених Штатах.

«Після цього інші лікарі вирізали їхні нирки й печінку. Жертвам вводили сильний препарат, що викликало блокування серця, у той час як інші життєво важливі органи усе ще працювали. Після вилучення (органів) їх піддають кремації. Відповідно до підрахунків, які він і деякі інші колеги зробили, від 3000 до 4000 тисяч чоловік було вбито в цьому госпіталі. Мій чоловік заробив сотні тисяч доларів, і, зрештою, коли він більше не міг винести цього, він звільнився, і після цього піддався фізичному нападу».

Колишня дружина цього хірурга є більш-менш єдиним прямим свідком у цьому звіті, тому що в іншій частині звіту Кілгур і Матас покладалися на команду китайців, які дзвонили в центри ув’язнення й госпіталі в Китаї, представляючись пацієнтами. Вони запитували, чи доступні органи практикуючих Фалуньгун.

Ці органи звичайно дуже гарної якості, тому що ці люди (практикуючі Фалуньгун) не палять і не п'ють, і роблять багато вправ для здоров'я. Більшість установ (у Китаї) відповіли позитивно й пропонували дуже короткі строки для проведення трансплантації. Звичайно людина, що має гроші, може відразу ж поїхати туди.

«Це змушує нас підозрювати», говорить віце-президент Європейського парламенту МакМіллан-Скотт: «... що існують резервні люди, яких тримають живими, поки їхні органи не будуть продані за великі гроші».

Інші свідчення надходять від свідків, що практикують Фалуньгун, які раніше були ув’язнені (у Китаї за свої духовні переконання), які розповіли нам, що під час їхнього ув’язнення, у них постійно брали аналізи крові й перевіряли життєво важливі органи.

Єдиним свідком, що бачив убитого послідовника Фалуньгун, є Гао Дун, чоловік, що говорив з МакМіланом-Скоттом під час його триденного візиту в Пекін. «Це стосується його друга, що також був ув’язнений. Одного вечора його забрали, і наступного разу він побачив його мертве тіло з очевидними слідами від операційних розрізів».

Наступного дня після зустрічі з віце-президентом Європейського парламенту, Гао Дун був арештований. Він усе ще перебуває в ув’язненні, незважаючи на формальні протести МакМілана-Скотта.

Кілгур і Матас заявили у своєму звіті, що було дуже важко знайти докази таких фактів. Немає свідків і людей, що вижили після цього. Візи, які вони хотіли одержати, щоб провести розслідування цієї справи, не були їм надані. Окрім телефонних дзвінків і одного свідка, вони базують (своє викриття) на декількох номерах, по яких можна домовитися про трансплантацію в Китаї.

Через культурні традиції далеко не всі китайці хочуть бути донорами органів. При 98% трансплантацій не використовуються органи родичів, а, наприклад, для трансплантацій нирок, цей відсоток ще вище. Між 1971 і 2001 роками тільки 227 чоловік пожертвували свою нирку родичу, із загального числа проведених 40 393 трансплантацій. Засуджені на страту люди, несвідомо, віддають органи для трансплантацій, але навіть якщо обидві категорії підрахувати (з 2000 року по червень 2005 року), не можна пояснити, звідки надійшли інші 41 500 органів.

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.