Розповідь Ду Інхуей про переслідування його родини в місті Тяньцзінь

Моє ім'я Ду Інхуей. Я відвідую професійно-технічний коледж електронної інформації. Я мешкаю в селі Цайгечжуан адміністративного центру Далян району Уцін міста Тяньцзінь. У мене є старший брат Ду Інгуан. Раніше він був шкільним учителем 4-ої початкової школи в селі Ян району Уцін міста Тяньцзінь. Він пішов із будинку й став бездомним, щоб уникнути подальшого переслідування. Мою матір звуть Ван Юлін. Вона фермер.

Трьом із нас дуже пощастило одержати Фалунь Дафа в 1996 році. З того часу, як ми стали вивчати Фа, ми одержали величезну користь від цього. Спочатку, ми позбулися хвороб і стали абсолютно здоровими. Тим часом, Фалуньгун навчив нас бути гарними людьми, дотримуючись принципів Істини, Доброти й Терпіння. Фалуньгун також навчив нас удосконалювати Сіньсін і усувати наш егоїзм. У результаті, наш духовний рівень ґрунтовно піднявся, і ми звільнилися від егоїстичних цілей. Замість цього, ми стали турботливими й уважними до інших. З того часу, як ми одержали Фа, уся наша родина стала більш гармонічною й щасливою. Це є однією з багатьох причин, через яку Фалуньгун широко поширився й був тепло прийнятий (без жодної комерційної реклами) на всій території Китаю.

Але Цзян Цземінь, керований своєю божевільною заздрістю щодо Фалуньгун і його засновника, почав кампанію злої пропаганди проти Фалуньгун по всій країні. Усі практикуючі Фалуньгун у Китаї зазнали страждань від нещадного переслідування Цзяна Цземіня, включаючи й нашу родину.

31 січня 2001 року троє з нас були незаконно арештовані й поміщені в центр ув’язнення в районі Уцін міста Тяньцзінь. Нас тримали там 15 днів. Мій брат Ду Інгуан був побитий поліцейським і співкамерниками. Після звільнення його ноги жахливо були набрякші й сині від побоїв. Але це було ще не все. Згодом він був відправлений у центр з “промивання мозку” у містечку Мейчан району Уцін міста Тяньцзінь, де його жорстоко били, примушували подовгу стояти нерухомо й позбавляли сну. Через те що він відмовився співробітничати з ними й відректися від Фалуньгун, він був відправлений у трудовий табір Шуанкоу в районі Бейчень міста Тяньцзінь. Більше того, він втратив роботу в школі.

У трудовому таборі Шуанкоу мій брат страждав від нелюдських катувань. Аби примусити його відмовитися від Фалуньгун порочна охорона проклинала, ображала й била його. Вони намастили шар соку пекучого перцю й фекалій навколо його губ і носа. У середині зими вони роздягнули його догола, і прив'язали перед вікном камери. Його ноги тримали в крижаній воді кілька годин і катували насильницьким годуванням, що викликало сильний гастрит. Але мій брат був непохитним у своїй вірі у Фалуньгун. Коли він відбув 18-ти місячний тюремний строк, йому ще двічі продовжували строк на 6 місяців. Після 30-ти місяців незаконного ув’язнення в трудовому таборі мій брат, не кинувши свою віру, 10 жовтня 2003 року був звільнений.

У той час, коли мій брат був у таборі, моя мати була незаконно заарештована в жовтні 2002 року й поміщена в центр ув’язнення в районі Уцін міста Тяньцзінь на 15 днів. Поліція обшукала наш будинок, перевернувши все. З того часу наша родина жила з постійним відчуттям страху й занепокоєння.

9 квітня 2002 року поліція з поліцейської дільниці Ченцзян у місті Тяньцзінь незаконно заарештувала мене, коли я роз'яснював правду про Фалуньгун людям. Через те що я відмовився сприяти поліції в їхніх необґрунтованих вимогах, мене побили, залякували й довгий час позбавляли сну. Пізніше мене перевели в центр ув’язнення в районі Нанькай міста Тяньцзінь, де мене змушували виконувати важку роботу по 20 годин на день. Двома місяцями пізніше мене відправили в трудовий табір Баньцяо в районі Даган міста Тяньцзінь. З того часу члени моєї родини не живуть разом. Мене позбавили можливості одержати освіту.

На початку 2003 року трудові табори по всьому Китаю почали використовувати практику «промивання мозку», щоб посилити переслідування практикуючих Фалуньгун. Вони вичерпали всі засоби в спробі змусити практикуючих Фалуньгун відмовитися від своєї віри. У березні 2003 року мене відправили в трудовий табір Баньцяо в районі Даган. Поліцейські, включаючи Чжан Лічжи, Чжан Цюхай, Чжан Цзефу, довго били мене електричними кийками. Під час ударів, усе моє тіло неначе проколювалось голками. Від ударів утворилися численні великі пухирі. Поліцейські змусили ув'язнених цілодобово спостерігати за мною. Ці ув'язнені багаторазово били мене, лаяли й позбавляли сну. Я почував себе вкрай знесиленим. Моя голова розпухнула, мене нудило, паморочилося в голові. Підлі охоронці обіцяли скоротити тюремні строки в’язням, якщо вони змусять мене відмовитися від Фалуньгун. За наказом Цзян Цземіня, охоронці й ув'язнені працювали спільно, щоб піддавати практикуючих Фалуньгун безжалісним катуванням.

Оскільки я відмовився кинути Фалуньгун і сприяти поліцейським і ув’язненим, поліцейські наказали в'язням, зокрема, Цуй Гохуна, Лі Юна й Ву Ланьчена, бити мене. Спочатку двоє ув'язнених тримали мої руки, поки інші ув'язнені били мене в живіт. Мені було важко дихати і я звалився на землю. Потім кілька ув'язнених оточили мене й били ногами по стегнах. Як міг я вивертався від ударів. Потім ув’язнені присіли навпочіпки й почали бити мене по стегнах зв'язаними паличками для їжі. Кожен удар приводив мене в агонію, і змушував моє тіло мимоволі посмикуватися. Під час катувань вони часто запитували мене, чи готовий я відмовитися від Фалуньгун. Я не відмовлявся, тому вони продовжували бити мене, поки не утомилися від ударів і сидіння навпочіпки. Потім вони піднялися й почали знову бити мене ногами. Вони били мене по черзі то ногами, то руками цілу ніч. Зрештою, я прийшов у коматозний стан, і опинився на межі смерті.

Ув'язнені не зупинялися доти, поки не виявили, що мої зіниці розширилися, і серце майже перестало битися. Поки я перебував у комі, мене відправили в лікарню Даган міста Тяньцзінь. Після того як мене зареєстрували в лікарні, лікарі відправили два повідомлення про те, що я перебуваю при смерті. Функції печінки, нирок та інших частин тіла були порушені. Через те що я міг умерти в будь-яку хвилину, лікар попросив перевести мене в іншу лікарню. Поліція не хотіла витрачати на мене час або брати будь-яку відповідальність за мою можливу смерть, тому мене відправили в лікарню Сіньшен, яка знаходилася на території трудового табору.

У лікарні Сіньшен мені було надзвичайно погано, я перебував у критичному стані. Після того як мене оглянули, лікарі попросили перемістити мене в іншу лікарню. Мене перевили в другу філію лікарні міста Тяньцзінь. Після курсу лікування я був звільнений за станом здоров'я для лікування 15 червня 2003 року.

У Китаї сотні тисяч щасливих, гармонічних родин було зруйновано через Цзян Цземіня й безжалісне переслідування Фалуньгун. Численні добрі практикуючі Фалуньгун померли, були травмовані й назавжди стали каліками через катування й насильство. Я сподіваюся, що всі добросерді люди світу побачать злу природу Цзян Цземіня і його поплічників, будуть домагатися справедливості й оберуть для себе прекрасне майбутнє.

Джерело китайською мовою

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.