Дитина померла, коли її батьки знаходилися в ув'язненні; поліція відмовилася відпустити батьків на похорон

13 березня 2008 року 12-річний хлопчик з округу Пань (Pan) провінції Гуйчжоу Сюй Дінго (Xu Dingguo) здобув сильне харчове отруєння і був терміново доставлений у лікарню. Дорогою в лікарню він благав: «Хай прийдуть мої тато й мама», – поки не помер. Він не зміг побачити своїх батьків в останні секунди життя. Його маму, пані Чень Юймей (Chen Yumei), заарештували в лютому 2007 року, і зараз вона перебуває в жіночому виправно-трудовому таборі провінції Гуйчжоу. Його тато, пан Сюй Ціхуа (Xu Qihua), був вимушений покинути домівку, щоб захистити від переслідувань себе і свою сім'ю. Проте у вересні 2007 року агенти служби державної безпеки заарештували його в місті Гуйян (Guiyang) провінції Гуйчжоу. 10 квітня 2008 року пан Сюй був таємно засуджений у госпіталі судової міліції міста Гуйян. Сім'ю не впустили на суд.

Адміністрація жіночого виправно-трудового табору провінції Гуйчжоу не дозволила пані Чень бути присутньою на похороні сина. Службовий відділ державної безпеки міста Гуйян, відділок міліції міста Гуйян, прокуратура району Юньян (Yunyang) і адміністрація виправно-трудового табору Байхуашань (Baihuashan) також не дозволили панові Сюю Цихуа бути на похороні сина. Вони змовилися між собою після затримання пана Сюя Ціхуа, пана Лі Дунхуна (Li Donghong) і пана Цзя Ляня (Jia Lian) засудити їх до ув’язнення терміном більше шести місяців.

Сюй Дінго жив у страху перед поліцією, яка застосовувала жорстокі методи до його батьків. Сюй разом зі своєю молодшою сестрою, двома двоюрідними сестрами і двоюрідним братом жили зі своїми бабусею й дідусем. У січні 2000 року батьки Сюя Дінго і сім учнів попрямували до Пекіна апелювати на захист Фалуньгун. Дядько Сюя Дінго, пан Сюй Гуандао (Xu Guangdao) був побитий до смерті пекінською поліцією. Його дружина була вимушена покинути дім, щоб уникнути арешту, залишивши трьох дітей: п'ятирічного хлопчика, трилітню й однорічну дівчинку. Після цього бабуся з дідусем Сюя Дінго були затримані, а батьки арештовані. Чоловік його тітки був арештований і відправлений до чоловічого виправно-трудового табору провінції Гуйчжоу. Несподівані візити непроханих гостей, постійні напади, стеження, обшуки в будинку, приниження – усе це вселило страх у серця Сюя Дінго та інших чотирьох дітей. Сім'я відчайдушно боролася, щоб звести кінці з кінцями. Земля, яка належала їхній сім'ї, була конфіскована місцевою владою для будівництва нової залізничної станції, і вони не отримали компенсації. Хоча двоє старших дітей досягли віку, в якому вже мають право на отримання законної урядової компенсації, їх позбавили цього доходу у зв'язку з тим, що їхні батьки є практикуючими Фалуньгун. Вони могли тільки обмінювати зерно, посаджене бабусею й дідусем, на рис, щоб не померти з голоду, тоді як їхні старші родичі ледве зводили кінці з кінцями, щоб платити за їхнє навчання.

П'ятеро дітей переносили важкі страждання у зв'язку з відсутністю батьків. Коли їх питали: «Ви сумуєте за батьками?», – вони починали плакати: «Ми завжди бачимо їх уві сні». Важке життя загартувало їх. Вони могли переносити труднощі, стали господарськими, поважали старших і допомагали доглядати молодших. Коли Сюй Дінго бачив, що його шкільний товариш не має грошей, щоб заплатити за обід, він без вагань віддавав свої два юані – гроші на обід, товаришеві, а сам залишався голодним. Інколи він віддавав кишенькові гроші, які йому давала тітка, на те, щоб допомогти шкільним товаришам, у яких були фінансові труднощі. Після того, як він виконував домашнє завдання, він допомагав варити рис, носив овочі з городу і варив їх, якщо старших ще не було вдома. Всі родичі, сусіди, вчителі та шкільні товариші любили цього чудового хлопчика.

11 березня 2008 року, через два дні після зимових канікул, Сюй Дінго вийшов із школи, щоб на два юані купити поїсти і таким чином заощадити гроші, оскільки шкільна їжа коштувала три юані. Проте, поївши, він почав блювати, і піднялася температура. Наступного дня він усе ж прийшов у школу, але не міг встати без допомоги, на тілі з’явивсь висип. Дорогою в госпіталь Сюй Дінго не припиняв плакати і кликати батьків: «Хочу, щоб прийшли мої мама й тато», – а потім помер.

Убита горем сім'я зажадала, щоб батьків відпустили на похорон, але міліція відмовила, навіть не повідомивши їм цю трагедію.

Ми закликаємо всіх добросердих стати на захист і зупинити безжалісні переслідування комуністичної партії Китаю хороших людей, які вірять у «Істину, Доброту, Терпіння».


Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.