Розповідь учительки про фізичні й психологічні катування, яким її піддали в жіночому виправно-трудовому таборі


У грудні 2005 року, близько 22:00, офіцери національної безпеки зненацька оточили мій будинок. Вони чергували біля нього до 14:00 наступного дня, після чого ввірвалися в мій будинок, незаконно заарештували мене й доставили у відділенні поліції західного району. Там мене допитували кілька годин. Нічого не домігшись, вони відправили мене в міську в'язницю. У в'язниці мене протримали місяць і перевели в жіночий виправно-трудовий табір Баймалун (Baimalong) – сумно відомий табір своєю жорстокістю. Мене присудили до одного року примусових робіт. За цей рік ув'язнення я, зштовхнувшись із жахливим переслідуванням у жіночому виправно-трудовому таборі Баймалун, побачила справжнє брехливе й зле обличчя комуністичної партії Китаю (КПК).

Спочатку мене втримували на другому поверсі, у другій групі підрозділу № 7. Тут майже всіх недавно затриманих практикуючих піддавали «промиванню мозків». На першому поверсі перебуває перша група - "група строгого контролю". А третя група - це "ударна група".

В атмосфері "посиленого контролю" двоє колабораціоністів "наставляли" мене, постійно проводячи із мною бесіди, переконували кинути свою віру. Вони доносили на мене начальству й ображали, але їм так і не вдалося зломити мою волю. Я була непохитною, постійно цитувала нові канони Вчителя й ставилася до будь-яких погроз із праведними думками. Пізніше начальниця групи Лун Ліюнь (Long Liyun) викликала мене до себе в кабінет і стала читати мені лекцію, інші тюремні охоронці, по черзі, також намагалися переконати мене відмовитися від практики Фалунь Дафа, але моя воля була непохитна. Тому мене перевели в третю "ударну групу".

Начальниця третьої групи Ши Юнцін (Shi Yongqing) не захотіла слухати правду про Фалунь Дафа. Вона відразу відправила мене в місце, де відбуваються найжорстокіші знущання: у тюремну камеру №1. Тут мене змусили стояти на маленькій керамічній плитці, розміром моєї стопи. Як тільки мої ноги з'їжджали із плитки, то мене відразу били.

Ув'язнені кримінальники, набравши повний рот води, або навіть цілу склянку, оббризкували мене. З мене знущалися неспинно - по 24 години на добу. Але я однаково ставилася до своїх мучителів з добротою й милосердям. Наприклад, коли мене змусили стояти цілий день на керамічній плитці, за мною спостерігала одна ув'язнена кримінальниця. Коли я знесиліла, і мої ноги зісковзнули із плитки, ув'язнена хотіла люто вдарити мене ногою в живіт. У цей момент я почула як вона, скрикнувши, упала на підлогу. Я зрозуміла, що це мене захистив Учитель, який перебував поруч із мною, інакше, я б умерла б від такого удару. Я підійшла, допомогла їй устати й поправила їй одяг. Вона була вражена й здивовано дивилася на мене. Більше я ніколи її не бачила.

Незалежно від того, наскільки сильно мене ображали ув'язнені, я завжди їм посміхалася. Через те, що я була тверда у своїй вірі й не співробітничала із планами переслідувачів, ув'язнені влаштовували для мене різні труднощі. Мене били навіть якщо я просто випускала чашку, миючи посуд, або йшла трохи повільніше. Якось вони мучили мене, змушуючи сидіти навпочіпках у незручній позі. Я не змогла втримувати таке положення й упала. Тоді вони стали бити мене ногами по голові, грудям і спині, тому в мене з'явилися забиті місця й рани по всьому тілу. Мене катували настільки жорстоко, що я була ледве жива.

Один раз начальники тестували нас. Кілька питань були з наклепом на Фалуньгун, тому ми, практикуючі, відмовилися відповідати на них. За це нас покарали, не дозволяючи цілий день ходити в туалет. Мене направили в групу суворого контролю, щоб "трансформувати". Для цього охоронці піддавали мене різним методам катувань: мене позбавляли сну, забороняли приймати душ, чистити зуби й умиватися, забороняли ходити в туалет, змушували стояти в куті на колінах, спиною до стіни, витягнувши руки вперед паралельно підлоги. Троє охоронців і ув'язнених змінювали один одного, щоб безперервно мучити мене. Вони порівнювали між собою, чиї методи катувань жорсткіше, і повторювали найжорстокіші.

Один раз один ув'язнена зняла з мене весь одяг і доторкнулася до інтимних частин тіла. Я дуже розсердилася й різко висловила їй. На що вона відповіла: "Я - гангстер і лесбіянка". Потім, вона написала на моєму тілі кілька слів, що лають Дафа й Учителя. Я була глибоко ображена й голосно закричала. Я б умерла тоді, якби Вчитель не був поруч із мною й не захищав мене.

Щодня ув'язнені не тільки вдень мучили мене, але навіть уночі, особливо лютували наркомани. Одна ув'язнена била мене, щоб зменшити свій строк ув'язнення. Б'ючи мене, вона запитувала: "Фалунь Дафа гарний?" Я відповідала: "Фалунь Дафа несе добро, Фалунь Дафа - Закон Всесвіту". Вона кулаками злобливо била мене доти, поки не знесилилася. У результаті мої зуби стали хитатися, був зламаний один зуб, у роті було багато крові. Моє обличчя розпухнуло, а в ногах був моторошний біль через те, що кримінальники із силою тупцювали по них і роздерли шкіру так, що були видні м'язи й кістки.

Потім катування стали ще безжальніші й жорстокіші. Кілька ув'язнених заштовхали мене в камеру, пізніше названу "камерою катувань". Крім охоронця Тан Гелі (Tang Geli) у камері перебувало п'ятеро ув'язнених злочинців. Вони змушували мене підписати "гарантійну заяву" відмови від Фалуньгун. Я відправила праведні думки й попросила Вчителя: "Дорогий Вчитель, Ваша учениця з нетерпінням чекає того дня, коли Фа виправить усе, щоб разом із Учителем повернутися додому. Зло скористалося моїми недоглядами. До мене жахливо ставляться й постійно катують. Я можу від цього вмерти; ці катування всупереч моєму бажанню". Як тільки я подумала про це, я впала на підлогу. Я сказала охороні й злочинцям, що не буду з ними співробітничати, навіть якщо доведеться вмерти. П'ятеро ув'язнених стовпилися навколо мене. Одні вставляли мені сталеві голки в ступні ніг; інші викручували руки за спиною, а треті - притискали мене своїми коліньми й жорстоко били. У цей момент хтось сказав: "Умерти - це буде для тебе занадто легко. Ми будемо тебе мучити так, щоб ти була ні жива, ні мертва". Я сказала: "Поки я буду дихати, я буду розповідати про цей жорстокий злочин". Охоронець Тан Гелі відповів: "А хто б'є тебе? Чому я не бачу його?" А інший повторював: "Бити до смерті практикуючих Фалуньгун - не вважається злочином".
Вони налили в мою пляшку з-під води якусь речовину й змусили мене пити. Оскільки мені тривалий час не дозволяли вмиватися й чистити зуби, я змушена була користуватися водою із пляшки, щоб мити обличчя й руки. Мої рани, викликані в результаті побиттів, гоїлися, але зір погіршувався. У мене також з'явилася в стільці кров, і я була виснажена. Але завдяки захисту Вчителя, я впоралася із труднощами.

Мої дії ретельно контролювалися, тому за час свого ув'язнення я ні з ким не могла ввійти в контакт. Тому я написала заяву начальникові підрозділу № 7, виклавши в ньому, яким катуванням я піддавалася в жіночому виправно-трудовому таборі Баймалун. Зловмисники були налякані й намагалися сховати дійсне положення справ. Хоча охоронці забрали двох ув'язнених, які піддавали мене катуванням і жорстокому обігу, але я стала переносити ще більш серйозні катування від двох інших. Вони шантажували мене, змушуючи відректися від свого листа; говорили, що в противному випадку мене направлять у групу суворого контролю й піддадуть ще більш тяжким катуванням. Я ігнорувала їх і рішуче відмовилася від їхніх вимог. У результаті, завдяки захисту Вчителя, я повернулася додому.

Джерело

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.