Звіт про розслідування фактів поширення переслідування Фалуньгун Міністерством культури Китаю та участі китайських посадових осіб у пр

Звіт про розслідування фактів поширення переслідування Фалуньгун Міністерством культури Китаю та участі китайських посадових осіб у програмі культурного обміну між Францією і Китаєм
(25 січня 2004 р.)

Сумарна інформація
I. Монополізація китайських ЗМІ і маніпуляція новинами й інформацією, що стосується Фалуньгун.

З початку санкціонованих Цзян Цземінем загальнонаціональних репресій Фалуньгун у 1999 році Міністерство культури Китаю твердо дотримує цих розпоряджень. 24 липня 1999 року Міністерство культури повідомило установи культури й установи, що займаються аудіо/відео продукцією про необхідність негайного вилучення з обігу друкованих видань Фалуньгун і запобігання їхньому подальшому виробництву. Опівдні 28 липня перша загальнонаціональна хвиля по знищенню книг і матеріалів Фалуньгун пройшла в Пекіні, Тяньцзині, Цзянсу, Цзиліні, Хубеї та інших містах і провінціях Китаю. По всій країні було конфісковано більше 2 мільйонів книг Фалуньгун, у їхньому знищенні брали участь більше 12 провінцій, міст центрального підпорядкування й автономних районів. 29 січня 2000 року в Пекіні була проведена 12-а загальнонаціональна відео й телеконференція в зв’язку з кампанією проти порнографії і незаконних публікацій. Її учасниками були офіційні особи з Міністерства центральної пропаганди, Центрального політичного і юридичного комітету, Державної робочої групи по забороні порнографії і незаконних публікацій, Міністерства суспільної безпеки, Міністерства культури, Державного Упавління телерадіомовлення і Генерального Управління преси і друкованих видань. Метою даної конференції було планування діяльності в кампанії, спрямованої проти пропаганди порнографії і незаконних публікацій на 2000 рік.
У ході конференції говорилося про те, що „відповідно до неповної статистики за минулі п’ять років по жовтень 1999 року, було продано більше 10.700.000 книг Фалуньгун”. „У той час як уряд повідомляє про значні досягнення, явно видно деякі невирішені проблеми, які полягають у тому, що деякі книги Фалуньгун і ... усе ще циркулюють у суспільстві. Для рішення цих проблем, партійні комітети й уряд усіх рівнів повинні узагальнити досвід і уроки, отримані в ході вивчення питання публікацій Фалуньгун і поводження з ними. Ми повинні постійно усвідомлювати, що політична основа і провідна роль Комуністичної партії є провідною і основною, і це, отже, стосується і плану діяльності кампанії проти порнографії, і незаконних публікацій на цей рік. Ми повинні завжди бути на крок вперед у своїх погоджених зусиллях, щоб викорінити виробництво і циркуляцію порнографії і незаконних публікацій”.
Керівник Державної робочої групи по забороні порнографії і незаконних публікацій Ван Маолін (Wang Maoling) також був заступником глави Керівної групи з вирішення проблеми Фалуньгун і керівником „Офісу 610” Центрального Комітету КПК. Пан Ван Маолін і секретар Центрального політичного і юридичного комітету КПК Ван Шенцзюнь (Wang Shengjun) виступили на конференції з промовою. Керівник Генерального Управління преси і друкованих видань Юй Юсянь (Yu Youxian), що також був заступником керівника Державної робочої групи по забороні порнографії і незаконних публікацій, зачитав на конференції „План діяльності на 2000 рік по забороні порнографії і незаконних публікацій”. Режим Цзяна контролює всі газети, теле- і радіостанції. Внаслідок цього, вони мають владу, що дозволяє їм поширювати статті з наклепом і брехливі новини, трансляції по радіо і телебаченню проти Фалуньгун протягом усього часу, будь те вдень чи вночі . Оскільки Цзян Цземінь заборонив книги Фалуньгун у Китаї, китайські люди, що не займаються Фалуньгун, не можуть порівняти образливу інформацію і неправду з дійсним змістом книг Фалуньгун.
З того дня, коли Цзян Цземінь спровокував переслідування, по 30 січня 2004 року підтверджено, принаймні, 872 випадки загибелі практикуючих Фалуньгун у результаті катувань. Відповідно до внутрішньої статистики китайської влади на жовтень 2001 року, кількість практикуючих Фалуньгун, що загинули у в’язницях, досягло 1.600 чоловік. Незважаючи на це, жодна газета, жодна теле- чи радіостанція в Китаї не повідомили подібну інформацію. Свобода слова, надана Конституцією Китаю, і право громадян Китаю знати факти, були сховані завісою монополії режиму Цзяна китайськими ЗМІ. Ця група маніпулює всіма повідомленнями новин і інформацією, що стосується питання Фалуньгун. Єдиною метою поширення принижуючої брехливої інформації є спонукання суспільної критики, насадження ненависті до Фалуньгун, щоб таким чином знищити Фалуньгун.
II. Спостереження і контроль в Інтернеті.
Оскільки це придушення Фалуньгун цілком засноване на неправді і підтримується з її допомогою, конфіскація і знищення книг Фалуньгун, блокада новин, включаючи блокаду Інтернет, стали обов’язковими для Цзян Цземіня для підтримки цього придушення. Таким чином, з метою подальшого відстеження і блокування „протидіючих сил” усередині і поза Китаєм, а також адрес електронної пошти Фалуньгун, 7 грудня 2000 року була запущена надзвичайно дорога „Технологія Розвитку Веб”. Первинний комітет з даного проекту містив у собі представників Міністерства культури, Центрального Комітету Комуністичного Союзу молоді, Державного Управління телерадіомовлення, Всекитайської студентської Федерації, Державний комітет розвитку інформаційних технологій, Гуанмінь Жибао, компаній China Telecom і China Mobile. Сунь Цзячжен (Sun Jiazheng), Міністр культури, і Чжоу Цян (Zhou Qiang), перший секретар Центрального Комітету Комуністичного Союзу молоді, були головами комітету. Сюй Веньбо (Xu Wenbo), який був заступником Міністра Культури, був заступником голови і генеральним секретарем комітету. За питання коштів відповідала компанія China Telecom.
10 січня 2001 року Сюй Веньбо, заступник голови і генеральний секретар Виконавчого Комітету „Технології Розвитку Веб” заявив на Теоретичному форумі „Технології Розвитку Веб”, проведеному в Пекіні, що „Організаційний комітет „Технології Розвитку Веб” неодноразово виявляв і відслідковував адреси електронної пошти Фалуньгун”. Сюй Веньбо сказав: „Для створення „Технології Розвитку Веб” ми повинні активно робити атаки, як вказує нам голова Цзян”. Сюй також заявив, що виконавча і судова галузі влади будуть вживати посилених заходів за спостереженням і контролем Інтернет з’єднань. Промова Сюя є сильним індикатором того, що китайський комуністичний уряд вкрай чуттєво ставиться і наляканий потоком неофіційної інформації, що надходить у Китай за допомогою Інтернет. Сюй також заявив, що уряд буде розвивати технології блокади чуттєвої інформації, доступної в Інтернет. Сюй сказав: „Нам необхідні технічні методи по блокуванню небажаного змісту при з’єднанні китайських регіональних мереж до Інтернет. Нам необхідно розвивати програмне забезпечення контролю безпеки, що відповідає потребам розвитку Інтернет у нашій країні... Спосіб виішення полягає в контролі і блокуванні”. Сюй запропонував здійснювати спостереження за інтернет-кафе за допомогою створення і виконання нових правил користування Інтернет, відстеження за допомогою цих технологій з’єднань Інтернет і здійснення цензури інформації в Інтернет. У своїй промові Сюй сказав: „Ми повинні створити строгі правила й адміністративну політику, що означає, що ми повинні використовувати законодавчі й адміністративні міри в нашому прагненні до успіху”. Він продовжив: „Ми повинні розвивати технології, що негайно виявляють небажану інформацію, визначають джерело і місце розташування і блокують Інтернет трафік”.
У січні 2001 року Міністр культури Китаю пан Сунь Цзячжен був присутній і виступив з промовою на першій пленарній конференції Центральної Всебічної Підтримки Комітету суспільної безпеки (CMPSC), проведеному в Пекіні. Член Постійного Комітету Політбюро КПК і колишній глава Керівної групи з вирішення проблем Фалуньгун Центрального Комітету КПК пан Ло Гань пропонував насаджувати ненависть у людях щодо Фалуньгун, маніпулюючи, таким чином, їхніми діями у відношенні придушення Фалуньгун. Ло заявив на зборах, що в битві проти Фалуньгун, вирішальним моментом є мобілізація мас, повне використання правових інструментів, посилення боротьби проти Фалуньгун і посилення перевиховання (трансформації) практикуючих Фалуньгун.
На додаток до цього, документ Комуністичної партії рівня провінції в 2003 році говорить про те, що „З розвитком, поширенням і удосконалюванням Інтернет- технологій, все більше й більше людей у студентських гуртожитках будуть використовувати Мережу, і нам буде усе важче і важче блокувати інформацію Інтернет”. „Ми повинні приділяти велику увагу використанню технологій блокування інформації в Інтернет. Ми повинні виділити більше коштів на розробку подібних технологій”. За повідомленнями наших джерел, спостереження в Інтернет, що раніше обмежувалося столицями деяких провінцій, зараз розширено до міст провінцій і округів по всьому Китаю. Міністерство культури і Сунь Цзячжэн, як міністр культури, планують завершити установку засобів спостереження за Інтернет до кінця 2003 року.
III. Міністерство культури поширює неправду і наполягає на переслідуванні Фалуньгун у закордонних країнах під час проведення закордонних культурних заходів.
На додаток, щоб „узаконити” своє переслідування і заручитися сприятливою міжнародною підтримкою, Цзян Цземінь відвідав у 1999 році шість країн для „міжособистісного спілкування”. В інтерв’ю французькій газеті „Фігаро” (Le Figaro), він заявив, що Фалуньгун є „культом зла”. У ході двосторонніх візитів Цзяна і французького президента Ширака в 1999 і 2000 році, вони заснували двосторонні культурні заходи в обох країнах. У квітні 2001 року пан Лі Ланьцін (Li Lanqing), віце-прем’єр Китаю і глава Керівної групи з вирішення проблем Фалуньгун (її відділення, „Офіс 610”, є установою на зразок Гестапо, спеціально створеним для переслідувань Фалуньгун), у ході візиту у Францію підписав угоду. Дві сторони домовилися про те, що Китай проведе культурні заходи у Франції з жовтня 2003 по липень 2004 року, а Франція проведе культурні заходи в Китаї з кінця 2003 по липень 2004 року.
У жовтні 2003 року експерт по стратегії Китаю в області міжнародних новин розкрив наступну інформацію: „[...] опитування показало, що лише 25% закордонних громадян у Китаї довіряють змісту трансляцій китайських ЗМІ англійською мовою [...]. Це питання торкається загальної стратегії країни по здійсненню закордонного телерадіомовлення і її відносин із нашою пропагандою в ЗМІ англійською мовою. Раніше ми завжди вважали, що закордонне телерадіомовлення є відповідальністю наших ЗМІ англійською мовою, і воно не торкається інших структур уряду. У дійсності, закордонне віщання має взаємозв’язок із усіма структурами нашого уряду, що мають відношення до засобів масової інформації і міжособистісного спілкування. Модель процесу масових комунікацій Малецьке показує, що в деяких випадках міжособистісне спілкування має важливу перевагу в порівнянні з засобами масової інформації. Можливо, з цієї самої причини наша країна поступово стала приділяти увагу створенню іміджу країни і свідомо організує художні виступи, закордонні виставки, закордонні візити лідерів і дозволяє закордонним репортерам брати інтерв’ю. Інформаційне Управління Державної Ради витратило в 1999 році 5 мільйонів доларів США на проведення різних видів заходів щодо ‘міжособистісного спілкування’ в основних містах США й одержало гарний ефект масових комунікацій”. Очевидно, що експорт ідеології під видом міжнародного культурного обміну стане ще одним способом впровадження в західні суспільства.
Проведення двостороннього культурного року Франції і Китаю є прекрасним тому прикладом. Наше розслідування з’ясувало, що голова китайського Комітету з проведення двостороннього культурного року Китаю і Франції, а також деякі члени цього Комітету в різній мірі втягнуті в репресії Фалуньгун. 24 і 26 січня 2004 року, коли Міністерство культури Китаю направило 5.000 представників для участі в заходах культурного року в Парижі, принаймні, 30 практикуючих Фалуньгун на місці проведення параду були затримані французькою поліцією, що застосувала надмірну силу, не дала ніяких розумних пояснень своїм діям і незаконно утримувала практикуючих у поліцейській дільниці 17-го кварталу Парижу. Багато інших практикуючих Фалуньгун на місці проведення параду були оточені французькими поліцейськими і були піддані грубому поводженню. Французька поліція повідомила їм, що вони заслужили подібного поводження і були затримані тому, що в них одяг чи аксесуари жовтого кольору, або на одязі чи аксесуарах написано „Істина, Доброта, Терпіння” або „Фалунь Дафа”. Безсумнівно, китайські чиновники у Франції натиснули на французький уряд, щоб він здійснив переслідування практикуючих Фалуньгун. Однак, дуже імовірно, що члени китайського Комітету з проведення двостороннього культурного року Китаю і Франції скористалися з можливості проведення китайського параду для поширення неправди про Фалуньгун і здійснення тиску на французький уряд, щоб він незаконно заарештував і тримав у поліцейській дільниці практикуючих Фалуньгун. Ми будемо продовжувати розслідування незаконних арештів 30 практикуючих Фалуньгун у Парижі, що відбулися 24 - 26 січня 2004 року.
Офіційні особи, які беруть активну участь у переслідуванні Фалуньгун.
Сунь Цзячжен (Sun Jiazheng): Міністр культури Китаю, Голова китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією (2003-2004 р.), директор Організаційного комітету „Технології Розвитку Веб”.
Сюй Веньбо (Xu Wenbo): заступник голови і секретар Організаційного комітету „Технології Розвитку Веб” у Міністерстві культури Китаю, що був заступником Міністра культури, Глава Організаційного Комітету з питань цифрової бібліотеки Китаю і глава Керівного комітету з питання цифрової бібліотеки Китаю.
Чжао Цзиньцзюнь (Zhao Jinjun): дипломат китайського посольства у Франції (з липня 2003 року по теперішній час, 1999-2000 р.), помічник Міністра закордонних справ Китаю (2002 - липень 2003р.), заступник Голови китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією (2003-2004р.)
У Цзяньмінь (Wu Jianmin): керівник Китайського дипломатичного суспільства, заступник директора Народно-політичного консультативного Комітету з питань зовнішньої політики (липень 2003р. - по теперішній час), посол у китайському посольстві у Франції (1998 - липень 2003р.) і член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією (2003-2004р.)
Лі Бін (Li Bing): заступник директора Агентства новин Державного департаменту і член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією.
Чжан Юцай (Zhang Youcai): заступник Міністра і член комуністичної групи Міністерства фінансів Китаю (грудень 1989р. - липень 2002р.), член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією, незалежний член правління Генеральної китайської нафтохімічної корпорації, директор китайської Генеральної асоціації бухгалтерів.
Чжао Ші (Zhao Shi): заступник директора Генерального Бюро телерадіомовлення Китаю, заступник Голови Організаційного комітету „Broadcast Expo” і член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією.
Чжан Мао (Zhang Mao): заступник мера Пекіна, член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією.
Ван Чжунвей (Wang Zhongwei): член Постійного комітету КПК у Шанхаї і директор міського Бюро пропаганди, Почесний директор Організаційного комітету Шанхаю по проведенню року культурного обміну між Китаєм і Францією.
Хао Течуань (Hao Tiechuan): заступник директора міського Бюро пропаганди Шанхаю і заступник директора Організаційного комітету Шанхаю по проведенню року культурного обміну між Китаєм і Францією.
Сунь Цзячжен
Міністр культури Китаю (березень 1998 р. - по теперішній час), співголова китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією (2003-2004р.), і співдиректор Організаційного комітету „Технології Розвитку Веб” (грудень 2000р. - по даний час). Під керівництвом Сунь Цзячжена, Міністерство культури Китаю установило по всій країні широкомасштабну систему Веб спостереження, названу „Технологія Розвитку Веб”. Повна установка повинна була завершитися до кінця 2003 року. Система повинна забезпечити домінуючу роль комуністичних ідей у розумах людей, а також відстеження і цензуру електронних листів „анти-китайских сил” і Фалуньгун у країні і за рубежем. Витрати покривало Телекомунікаційне Бюро Китаю.
Сюй Веньбо
Заступник голови і секретар Організаційного комітету „Технології Розвитку Веб” у Міністерстві культури Китаю, який був заступником Міністра культури (1990р. - березень 1999р.), глава Організаційного комітету з питання цифрової бібліотеки Китаю і глава Керівного комітету з питання цифрової бібліотеки Китаю (жовтень 1998р. - по даний час). Він неодноразово розповідав на семінарах, що Організаційний комітет „Технології Розвитку Веб” визначав адреси електронної пошти практикуючих Фалуньгун. Він сказав, що „Система „Технологія Розвитку Веб” є обов’язковою для того, щоб гарантувати домінуючу роль комуністичних ідей у свідомості людей”, „Ми повинні бути більш активними, як відзначив генеральний секретар КПК Цзян” і „Створення китайської цифрової бібліотеки і цифрової бібліотеки системи партійної школи є важливим кроком поліпшення тлумачення змісту, спосіб бути більш активними”. Кафе й інші подібні місця, що надають людям доступ в Інтернет, повинні слідувати „Правилам Веб серфінгу” і зміст Веб сторінок повинен піддаватися цензурі. Він також говорив про те, як відслідковувати і блокувати електронну пошту „анти-китайских сил” і Фалуньгун у країні і за рубежем, і т.п.
Чжао Цзиньцзюнь (праворуч)
Дипломат китайського посольства у Франції (з липня 2003 року по даний час, 1999 -2000р.), помічник міністра закордонних справ Китаю (2002 - липень 2003г), заступник голови китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією. 21 листопада 1999 року він провів конференцію для представників китайської громади у Франції і виступив на ній з промовою, у якій звучав наклеп на Фалуньгун.
У Цзяньмінь
Керівник Китайського дипломатичного суспільства, заступник директора Народно-політичного консультативного Комітету з питань зовнішньої політики (липень 2003р. - по даний час), посол у китайському посольстві у Франції (1998 - липень 2003р.) і член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією. Знаходячись на своїй посаді у Франції, він поширював наклеп на Фалуньгун і засновника Фалуньгун на численних конференціях і виставках, проведених або ним, або представниками китайської громадськості, насаджуючи ненависть до Фалуньгун. 21 листопада 1999 року У виголосив промову в китайському посольстві у Франції в який здійснював наклеп і нападки на Фалуньгун, були присутні більше 60-ти людей. Багато людей повірили йому і також виголосили промову в підтримку У Цзяньмін, засудивши Фалуньгун. 18 лютого 2001 року він поширював наклеп на засновника Фалуньгун і практикуючих на зборах китайських студентів і китайсько-французьких емігрантів у Парижі, з метою насадження ненависті до Фалуньгун в аудиторії. 25 березня 2001 року У провів конференцію від імені делегації Анти-культової асоціації Китаю у Франції, на якій він поширював наклеп, включаючи розповідь про те, що практикуючі Фалуньгун „здійснюють убивства і самогубства”. 7 січня 2002 року він організував виставку Анти-культової асоціації Китаю, організатором якої виступило китайське посольство, де було представлено більше 100 фотографій з наклепом на Фалуньгун і його засновника.
Лі Бін (праворуч)
Заступник директора Агентства новин Державного департаменту і член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією. Він неодноразово організовував прес-конференції для поширення наклепу й очорнення Фалуньгун. 4 листопада 1999 року він керував прес-конференцією для китайських і закордонних ЗМІ в Агентстві новин Державного департаменту. На прес-конференції, проведеній Е Сяовенем, керівником Державного Бюро з питань релігії, він поширював наклеп і здійснював словесні нападки на засновника Фалуньгун і практикуючих Фалуньгун. 27 лютого 2001 року він був присутній на прес-конференції, проведеній Агентством новин Державного департаменту. На прес-конференції виступив з промовою чиновник Комітету із запобігання і вирішення проблем культів Лю Цзин (Liu Jing), у якій він ганьбив практикуючих Фалуньгун, використовуючи інсценований інцидент „самоспалення на Тяньаньмэнь”.
Чжан Юцай
Заступник міністра і член комуністичної групи Міністерства фінансів Китаю (грудень 1989р. - липень 2002р.), член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією, незалежний член правління Генеральної китайської нафтохімічної корпорації (квітень 2003 - по даний час), директор китайської Генеральної асоціації бухгалтерів (листопад 2002р. - по даний час). Підводячи підсумки аудиторської і бухгалтерської роботи в 1999 році, він заявив, що під керівництвом Комуністичної партії, що згуртувалася навколо Генерального секретаря Цзян Цземіня, Китай здобув перемогу в трьох боях у політичному світі. Перший бій був проти Сполучених Штатів. Другий бій був проти пропозиції „Дві країни” Лі Денхуея (Li Denghui) по Тайваню, і третє - проти Фалуньгун, у якому здобута перемога у „вирішальній битві”.

Пані Чжао Ші (Zhao Shi)
Заступник директора Державного Управління телерадіомовлення, заступник голови Організаційного Комітету „Broadcast Expo”. 8-10 січня 2003 року вона виступала з промовою на конференції державних ЗМІ, проведеній у Пекіні. У своїй промові вона роз’яснювала роль системи китайських засобів масової інформації; вона сказала, що їм необхідно серйозно слідувати важливій думці „трьох представників”, і що трансляція під час 16 Народного Конгресу здобула перемогу у вирішальній битві проти Фалуньгун. (На фотографії: Чжао Ши виступає з промовою на урочистих зборах, присвячених оголошенню про створення „Broadcast Expo”, проведеному в Пекіні 24 серпня 2003 р.).
Чжан Мао
Заступник мера Пекіну, віце-президент Комітету з проведення 29-х Олімпійських ігор (грудень 2001р.) і член китайського Комітету з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією. 22 липня 1999 р. Чжан був присутній на конференції, проведеній міським Комітетом Пекіну, що був інструментом політики Центрального Комітету в придушенні Фалуньгун. Міський секретар Компартії Пекіну Цзя Цінлінь (Jia Qinglin) проводив цю конференцію і виступав з промовою. 20 березня 2003 р. г-н Чжан відвідав міські збори в Пекіні 2003 року на тему „Знищити порно й атипову пневмонію” і виступив з промовою, у якій зажадав від міських правоохоронних органів здійснити повну конфіскацію матеріалів Фалуньгун у лютому - березні.
Ван Чжунвей
Член Постійного комітету КПК у Шанхаї і директор міського Бюро пропаганди, Почесний директор Організаційного комітету Шанхаю з проведення року культурного обміну між Китаєм і Францією. Перший фільм, спрямований проти Фалуньгун і шістнадцять епізодів аналогічних телевізійних серій, випущені Шанхайським виробничим об’єднанням фільмів, були випущені в ефір відповідно 22 і 28 серпня. Ван Чжунвей був присутній на церемонії попереднього перегляду і розмовляв з основними учасниками двох шоу. Створення фільмів здійснювалося під прямим керівництвом лідерів міського Бюро пропаганди, міського Комітету із запобігання і боротьби з проблемою культу зла і Управління культурно-масових трансляцій Шанхаю, і заслужило схвалення Центрального Бюро пропаганди, Комітету з запобігання і боротьби з проблемою культу зла Державної Ради і Державного Управління телерадіомовлення. Фільм „Вступ на шлях смерті” з Ван Госянем (Wang Guoxian) як кіносценаристом і директором розповідав про сфабриковані історії, що ганьблять Фалуньгун, заявляючи, що практикуючі „позбавляють себе життя”. Телевізійні серії „Заклик до життя і смерті” з Е Сінь (Ye Xin) як кіносценаристом і Сюй Вейцзе (Xu Weijie) як директором говорили про те ж. Була зроблена спільна заява міського Бюро пропаганди, керованого Ван Чжунвеєм, міського Комітету культури, міського Комітету з запобігання і боротьби з проблемою культу зла, Комітету Комуністичної партії міського Управління освіти, міського Судового управління, міського Бюро культурного віщання, міських загальних профспілок, міського Комітету Комуністичного Союзу молоді, міської Асоціації жінок і т.п., з вимогою, щоб кожний у місті переглянув фільми і серії, і були проведені обговорення серед членів КПК і членів Комуністичного Союзу
Хао Течуань
Заступник директора міського Бюро пропаганди Шанхаю і заступник директора Організаційного комітету Шанхаю по проведенню року культурного обміну між Китаєм і Францією. 26 лютого 2001 року він написав статтю на Xinlu Net, у якій він спотворював зміст виступів засновника Фалуньгун з метою зганьбити Фалуньгун і обдурити читачів.
Посилання:
1. Повідомлення інформаційного агентства Сіньхуа від 24 липня 1999 р; статті „Женьмінь Жибао” від 29 і 30 липня 1999 р.
2. Хроніка публікацій 2001 року Асоціації видавців Китаю
3. http://imcp.ccnt.com.cn/
4. Стаття „Legal Daily”, Пекін, від 20 січня.
5. Стаття 49 від 2003 року, Відділ вчителів і робітників Шаньсі (Shаn’хі Teachers and Workers Office).
6. Мережа новин міста Харбін (Harbin Daily News Net), 8 жовтня 2003 р.; Мережа Clearwisdom.net, 2 жовтня 2003 р.
7. Sina.com, спеціальні колонки і теми.
8. Мережа Сіньхуа (Xinhua Net) - джерела Сіньхуа, повідомлення новин „Женьмінь Жибао” від 10 жовтня 2003 р.
9. Культурна мережа Сіньлан (Xinlang Culture Net) - Проведення культурного року у Франції і Китаї (26 вересня 2003р.).
10. Мережа культурної інформації Китаю (Chinese Culture Information Net) - Система „Технології Розвитку Веб”.
11. Китайська мережа культурної інформації - Цифрова бібліотека.
12. „Гуанмінь Жибао”, 25 вересня 2003 р.
13. „Гуанмінь Жибао”, повідомлення від 21 листопада з Парижу.
14. Веб сайт Китайського дипломатичного об’єднання - Нинішні лідери.
15. „Женьмінь Жибао”, 6-я сторінка випуску 24 листопада 1999 р.
16. Китайська служба новин (China News Service), 18 лютого 2001 р.
17. Мережа Сіньхуа (Xinhua Net), 25 березня 2001 р.
18. Китайська служба новин, 7 січня 2002 р.
19. „Женьмінь Жибао”, 3-я сторінка випуску 5 листопада 1999 р.; Китайська Мережа (China Net) 27 лютого 2001 р.
20. eastday.com, 19 серпня 2002 р.; Китайське центральне телебачення (CCTV), 21 травня 2002 р.
21. Веб сайт китайського Нафтохімічного комітету.
22. Мережа культурної інформації Китаю (Chinese Culture Information Net) - Екзаменаційний центр.
23. Інформація віщання і телебачення, лютий 2003 р.
24. Souhu.com, 24 серпня з Пекіну.
25. Веб сайт Комітету з проведення 29-х Олімпійських ігор - Вікно Пекіну.
26. „Вечірній Пекін” (Beijing Evening), 23 липня 1999 р.
27. Міське бюро Пекіну з питань преси і видавництва, 20 березня 2003 р.
28. eastday.com, 19 серпня 2002 р.
29. Xinlunet.com, 26 лютого 2001 р.
Примітка:
Засновниками системи „Технології Розвитку Веб” виступили вісім організацій, включаючи Міністерство культури Китаю, Комуністичний Союз молоді Китаю, Генеральне Бюро телерадіомовлення Китаю, Національну асоціацію студентів, Державний Комітет просування інформації, газета „Гуанмінь Жибао”, китайське Бюро телекомунікацій і китайське Бюро мобільних комунікацій. Основною функцією системи є відстеження і блокування електронної пошти „анти-китайских сил” і Фалуньгун у країні і за кордоном. Співдиректорами Організаційного комітету є міністр культури Китаю Сунь Цзячжен і перший секретар Комуністичного Союзу молоді Китаю Чжоу Цян (Zhou Qiang). Витрати покриває китайське Бюро телекомунікацій. Програма почалася 7 грудня 2000 року. 10 січня 2001 року в Пекіні був проведений семінар по „Технології Розвитку Веб”,
співзасновниками якого являлись Центральний Комітет партійної школи та Организаційний комітет „Технології Развитку Веб”.

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.