Я був свідком звірячої насильницької годівлі, що привела до смерті молодої жінки в Трудовому таборі Туаньхе

Приблизно опівдні в березні 2002 року я обідав зі своєю родиною, коли кілька людей увірвалися в мій будинок. Вони стверджували, що працювали в "Офісі 610" графства Яньцин (Yanqing) міста Пекіна. Вони потягли мене в клас “промивання мозку” Яньцина, де я переніс безжалісні психологічні катування. Я був змушений дивитися телевізійні програми й слухати записи, які порочили Дафа та Учителя. Вони також змушували нас лаяти Дафа й Учителя та топтати фотографію Учителя ногами. Я відмовився це зробити. В результаті мене двічі били доти, поки я знепритомнів, рани покривали все моє тіло, і я не міг спати вночі.

Люди з “Офісу 610” сказали мені: "Центральний уряд дав наказ. Будь-якого практикуючого, котрий відмовляється засудити Фалуньгун або бути «перетвореним», будуть відправляти в трудовий табір. Якщо він і в трудовому таборі буде відмовлятися, його будуть жорстоко бити. Якщо наступить смерть, буде повідомлено, що він вчинив самогубство. У цей час при владі панує комуністична партія Китаю. Якщо вони говорять: «Це чорне», - значить це чорне. Якщо вони говорять: «Це біле», - то це біле. Кожний, хто відмовляється засудити Фалуньгун, ніколи не вийде із трудового табору живим. Якщо ти не «перетворений», ти мертвий".

Все написане нижче або зазнавав я сам, або став свідком цього в трудовому таборі.

Оскільки я відмовився написати «гарантійну заяву», я був присуджений до двох років ув’язнення в трудовому таборі Громадської Безпеки Яньцин. Мене тримали в Трудовому таборі Туаньхе графства Дасін (Daxing) у Пекіні. Я переніс всі види звірячих катувань: мене били, підвішували, били струмом, користуючись електричними ціпками, змушували сидіти в незручних і хворобливих позах і позбавляли сну. У холодні зимові дні поліція підбурювала десять кримінальників обливати мене холодною водою. Я знепритомнів і впав на підлогу. Коли я отямився, два охоронці били мене електричними ціпками під струмом високої напруги. Тому все моє тіло мимоволі смикалося.

Я був також свідком катування, перенесеного жінкою-практикуючою, якій було ледве більше двадцяти років. Поліцейські підмовили декількох наркоманів прив'язати її до ліжка. Потім вони сиділи в неї на животі, на грудях, на ногах і руках і насильно поїли її із двох чашок солоною водою. Її живіт негайно роздувся настільки, що здавалося, він зараз вибухне. Потім вони звільнили її. Вона не могла встати. Тоді поліцейські наказали одному зі злочинців підняти її й притулити до стіни. Інший ув'язнений безжалісно штовхав і бив її в живіт. Вода полилася з її рота й носа, і живіт більше не був таким роздутим. Потім вони знову вливали в неї воду й повторили процедуру топтання її ногами. Після декількох повторень цього катування, поліцейські наказали ув'язненим прямо прив'язати її до ліжка, вона перебувала в такому положенні два дні, протягом яких вони ще раз насильно напоїли її. Вона була змушена ходити в туалет під себе на цьому ліжку.

На третій день, коли я бачив її, вона нічого не розуміла й не вимовляла ні слова. Вона не говорила, а тільки нерухомо дивилася на стіну. Її обличчя було покрите великими шишками. На четвертий день жорстокі злочинці перевели її на другий поверх і підсилили катування. Я чув, що вона вмерла на одинадцятий день. Вони повідомили її родину, що вона оголосила голодування й померла від кровотечі шлунка.

У Трудовому таборі Туаньхе літні практикуючі також піддаються примусовій важкій праці й звичайним армійським маршам. Один раз я бачив стару жінку, що не могла марширувати таким швидким кроком. Поліцейські однаково змушували її повзти вперед. У деяких практикуючих були зламані руки, в інших на обличчі була спалена шкіра від ударів струмом. Це було дійсно жахливо. Коли рідні практикуючих відвідували їх, поліцейські дозволяли практикуючим випрати їхній одяг, щоб вони здавалися чистими й добре доглянутими. Щоб сховати свої злочини, вони дозволяли практикуючим з'їсти небагато овочів, але суворо стежили за бесідою й ніколи не дозволяли ніякого витоку інформації про катування. Якщо на свободі довідувалися про їхні злочини, вони приходили в кожну камеру й допитували, хто сказав правду. Потім вони підсилювали катування для всіх.

Все сказане вище - це мій власний досвід перебування в трудовому таборі, де я особисто був свідком катувань практикуючих Фалуньгун.

Версія китайською: http://minghui.org/mh/articles/2005/8/11/108166.html

Ви можете роздруковувати та використовувати всі статті, що опубліковані на сайті Clearharmony, але будь-ласка вказуйте джерело.